Хуритська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хуритська мова
Ḫurwoḫḫe/Ḫurroḫḫe
Поширена в Мітанні
Регіон Південно-східна Анатолія, Північна Сирія, Північне Межиріччя
Носії мертва
Писемність Хуритський клинопис
Класифікація Хурито-урартські мови
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 xhu
Хурритська мова

Хури́тська мо́ва (хурритська мова) — це мова хуритів, народу, який прийшов у північне Межиріччя близько 2300 до н. е. і майже повністю зник близько 1000 до Р. Х. Хуритська була мовою царства Міттані у північній Месопотамії, також нею вірогідно розмовляло первісне населення хуритських поселень у Сирії. Вважається, що носії мови прийшли з Вірменського нагір'я і поширилися південно-східною Анатолією та північною Месопотамією на початку 2 тисячоліття до Р.Х.

Класифікація[ред. | ред. код]

Хуритська — це ерґативна, аглютинативна мова, яка разом із урартською складає Хурито-урартську родину мов. Існує кілька гіпотез про дальшу спорідненість, але вони не доведені. Зокрема, знаходять спорідненість хуритської з кавказькими (нахсько-дагестанськими) мовами[1].

Історія[ред. | ред. код]

Найдавніші пам'ятки мови — імена і топоніми з кінця 3 тисячоліття до Р.Х. Перші тексти відносяться до правління царя Тішатала з Уркеша (поч. 2 тисячоліття до Р.Х,). Численні епічні фрагменти, заклинання, пророцтва та листи археологи знайшли при розкопці міст Хаттуса, Марі, Туттуль, Вавилон, Угарит тощо. Найважливішим для розуміння мови став «лист Мітанні», що був знайдений в Амарні (Єгипет). Хуритський цар Тушратта написав його фараону Аменхотепу III.

У 13 столітті до Р. Х. хетти із заходу, а Ассирія з півдня усе далі просувалися углиб Мітанні, котра зрештою була поділена між цими двома царствами. У 12 столітті до Р. Х. народи моря повністю припинили існування хуритського народу — з цього часу зникають усі написи хуритською (а також низка інших писемних мов — хетська, угаритська). З цього часу хуритська засвідчена лише в іменах і топонімах, які зустрічалися в аккадських чи урартських текстах. Скільки часу хуритська продовжувала лишатися розмовною мовою, невідомо.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Speiser, E. A. (1941). Introduction to Hurrian. New Haven: Pub. by the American schools of Oriental research under the Jane Dows Nies publication fund.
  • Wegner, I.. Hurritisch, eine Einführung, Harassowitz (2000), ISBN 3-447-04262-1.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дьяконов И. М. Языки древней Передней Азии. Издательство Наука, Москва. 1967.