Хусейн Сіррі-паша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хусейн Сіррі-паша
араб. حسين سري باشا
Hussein Serri Basha.jpg
Прапор
42-й Прем'єр-міністр Єгипту
15 листопада 1940 — 6 лютого 1942 року
Монарх: Фарук I
Попередник: Хасан Сабрі-паша
Наступник: Мустафа Наххас-паша
Прапор
49-й Прем'єр-міністр Єгипту
26 липня 1949 — 12 січня 1950 року
Монарх: Фарук I
Попередник: Ібрагім Абдель Хаді-паша
Наступник: Мустафа Наххас-паша
Прапор
53-й Прем'єр-міністр Єгипту
2 — 22 липня 1952 року
Монарх: Фарук I
Попередник: Ахмад Наґіб аль-Хілялі-паша
Наступник: Ахмад Наґіб аль-Хілялі-паша
 
Народження: 1894(1894)
Каїр, Єгипетський хедиват, Османська імперія[1]
Смерть: 1960(1960)
Релігія: Іслам сунітського спрямування

Хусейн Сіррі-паша (араб. حسين سري باشا‎; 18941960) — єгипетський державний і політичний діяч, тричі прем'єр-міністр Єгипту.

Життєпис[ред. | ред. код]

Вперше обіймав посаду глави уряду у 19401942 роках після раптової смерті Хасана Сабрі-паші. Виступав за тісне співробітництво з Великою Британією, але не став вступати до війни з Німеччиною, на чому наполягали британці. Після перевороту аль-Гайлані в Іраку та британської інтервенції до тієї країни кабінет Сіррі-паші розгорнув репресії щодо анти-британських сил у Єгипті: з Каїра були вислані колишній прем'єр-міністр Алі Махір і лідери «братів-мусульман» на чолі з Хасаном аль-Банною; керівництво націоналістичної Національно-ісламської партії було заарештовано.

Однак під час студентської демонстрації в Каїрі, що відбулась 1 лютого 1942 року, єгипетський прем'єр висловив захоплення Ервіном Роммелем і виступив проти розриву дипломатичних відносин з колабораціоністським французьким режимом Віші. В результаті посол Великої Британії зажадав від короля Фарука I відставки прем'єр-міністра, який пішов на такий крок після того, як британські війська оточили його резиденцію.

1946 року був членом єгипетської делегації на перемовинах з Великою Британією щодо перегляду англо-єгипетського договору 1936 року.

У 19491950 роках знову обіймав посаду глави уряду, пішов у відставку після перемоги на парламентських виборах опозиційної партії Вафд. Його третій кабінет (1952), що не мав парламентської підтримки та спирався лише на короля Фарука, був усунутий за три дні до Липневої революції.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Stępniewska-Holzer B., Holzer J.: Egipt. Stulecie przemian. Warszawa: Wydawnictwo Akademickie DIALOG, 2006


  1. Akyeampong E. K., Gates H. L. Dictionary on African BiographyNew York City: Oxford University Press, 2012. — ISBN 978-0-19-538207-5