Хутрова промисловість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кольори шкурок норки

Хутрова́ або хутряна́ промисло́вість — галузь легкої промисловості, що виробляє хутряні вироби зі шкур диких та свійських тварин.

Довгий час хутра вироблялися ремісничим і кустарним способами (кушнірство).

Перша невелика хутрова фабрика була закладена у 1891 році в Тисьмениці на Станиславівщині (тепер Івано-Франківська область). Основну масу виробів із хутра і хутрову сировину вивозили з України за кордон, натомість імпортували хутра.

Активно розвиватися хутряна просмиловість почала розвиватися вже в УРСР з 1930-х років. 1931 року постала хутрова фабрика в Харкові, яку в 1960-их pp. цілком реконструювали. Найбільше об'єктів хутряної промисловості виникло у 1960-их pp.

На 1971 рік найважливішими підприємствами хутряної промисловості були: Харківське хутрове об'єднання (йому підпорядковані хутрові фабрики в Балті Одеської області та філія у місті Червонограді Львівської області) і Тисьменицьке (йому підпорядкована фабрика у Львові), Одеська і Жмеринська фабрики.

За СРСР на українських підприємствах хутряної промисловості переробляли шкурки норки, песця, сріблясто-чорної лисиці, каракуля, хутрові смушки, що їх заготовляли як на місці, але також і додатково завозили з республік Середньої Азії та Казахстану. Про обсяги УРСРівської хутряної промисловості можна судити з даних, що 1970 року вироблено 3,4 млн комірів і 3,7 млн головних уборів.

На початку 1990-х з розпадом СРСР і економічним колапсом вітчізняна хутряна промисловість зазнала значних фінансових потрясінь і збутових проблем. Труднощів додавало і засилля з середини 1990-х неякісної, в подальшому якіснішої хутряної і шкіряної продукції (переважно з Туреччини і Греції).

Усі радянські підприємства змінили форму власності (причому крім приватних деякі або були, або є і зараз спільними підприємствами), і зуміли пристосуватися до ринку, або переорієнтувавшись на західний ринок, або запропонувавши конкурентноспроможний на місцевому ринку продукт.

На 2008 рік збережені не тільки усі радянські хутряні фабрики (у Тисмениці, Балті, Жмеринці і Харкові), а й відкрилися нові підприємства і цехи, в т.ч. великі виробництва (наприклад, фабрика АНТ у Черкасах). Сировина для хутряного виробництва в Україні зараз є як імпортованою, так і отриманою з українських спеціалізованих підприємств з вирощування хутрових звірів.

Критика хутрової індустрії[ред.ред. код]

Зоозахисні організації піддають хутрову індустрію серйозній критиці[1] [2]. Це пояснюється жорстоким поводженням з хутровими тваринами, що утримуються в клітинах. Повітря, яким дихають тварини, отруєнє постійними випорожненнями, тварини знаходяться в маленьких клітках, що обмежують їх пересування. Замкнутий простір, тіснява, бруд призводять до того, що у тварини впадають у невротичний стан. Вони самі себе гризуть, дряпають, перебуваючи в постійному перезбудженні або впадають в апатію[1]. Під впливом громадськості у Великобританії, Голландії, Австрії, Швейцарії, Італії існує повна або часткова заборона на звіроферми[1].

Див. також[ред.ред. код]

Література і посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Борейко В. Е. Этика и практика охраны биоразнообразия. - К.: КЭКЦ, 2008. - 360 с.
  2. Regan T. The case for animal rights. – Berkeley : Univ. California Press, 1985. - 425 p.