Хутір Мриги

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хутір Мриги
Київ
Mryhy homestead.jpg

Хутір Мриги
Загальна інформація
50°16′17″ пн. ш. 30°34′06″ сх. д. / 50.27139° пн. ш. 30.568389° сх. д. / 50.27139; 30.568389Координати: 50°16′17″ пн. ш. 30°34′06″ сх. д. / 50.27139° пн. ш. 30.568389° сх. д. / 50.27139; 30.568389
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Район Голосіївський
Адмінодиниця Київ
Поштовий індекс 03084[1]
Головні вулиці Старообухівська вул., Заболотний пров.
Транспорт
Залізнична інфраструктура станція Підгірці
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap 421866 ·R (Київ)
Карта
Хутір Мриги. Карта розташування: Київ
Хутір Мриги
Хутір Мриги
Хутір Мриги (Київ)
Хутір Мриги у Вікісховищі?

Хутір Мриги — невеликий єдиний у столиці хутір на південній околиці Києва, у Голосіївському районі. Відокремлений від основної міської забудови Конча-Заспівським лісництвом.

Історія[ред. | ред. код]

Точна дата виникнення хутора невідома, ймовірно, це кінець XIX століття. Хутір не згадується, можливо через свої невеликі розміри, ані у джерелах кінця XVIII століття[2], ані у Л. Похилевича в його «Сказаннях про населені місцевості Київської губернії».

У 1900 році в Києві вийшов розширений статистичний «Список населених місць Київської губернії», де описуються найдрібніші поселення, в тому числі, і «казенний» хутір Мриги, помилково названий хутором Мричі. За даними «Списку» хутір у 1900 році відносився до присілку Віта-Литовська Хотівської волості, і мав 6 подвір'їв, де мешкало 37 осіб[3]:

«

Хутір Мричі при присілку «Литовська-Віта» (казенний). У ньому подвір'їв — 6, мешканців обох статей — 37 осіб, з них чоловіків — 17 і жінок — 20. Головне заняття мешканців — хліборобство. Відстань від повітового міста до хутора — 16 верст, від найближчих: залізничної станції — 14 верст, пароплавної — 10 верст, поштово-телеграфної — 14 верст, поштової (земської) — 13 верст. Залізнична станція має назву — „Київ II“, пароплавна — „Китаїв-Коник“. Поштово-телеграфна станція розташована у селі Деміївка, поштово-земська — в селі Хотів. При хуторі Мричі нараховується землі — 14,29 десятин, що належать колишнім державним селянам. Господарство ведеться по трипільній системі. Хутір є складовою частиної присілків Литовської Віти та Ходасівки.

Оригінальний текст (рос. дореф.)
Х. Мрычи, при д. «Литовская-Вита» (казенный). Въ немъ дворов — 6, жителей обоего пола — 37 чел., изъ нихъ мужчин — 17 и женщинъ — 20. Главное занятіе жителей — хлѣбопашество. Разстояніе отъ уезднаго города до хутора — 16 верстъ, отъ ближайшихъ: желѣзнодорожной станціи — 14 верстъ, пароходной — 10 верстъ, почтово-телеграфной — 14 вер., почтовой (земской) — 13 верстъ. Желѣзнодорожная станція носитъ названіе — „Кіевъ II“, пароходная — „Китаевъ-Коникъ“. Почтово-телеграфная станція находится въ с. Деміевкѣ, почтово-земская — въ с. Хотовѣ. Въ хут. Мрычи числится земли — 14,29 десятинъ, принадлежащихъ б. государственнымъ крестьянамъ. Хозяйство ведется по трехпольной системѣ. Хуторъ составляетъ часть дд. Литовской Виты и Ходасовки.
»

У 1913 році на південь від Києва почали будувати вузькоколійну залізницю Германівка — Пост-Волинський, яка мала проходити поблизу хутора Мриги[4], проте будівництву завадила Перша Світова війна.

Хутір Мриги (помилково названий Мриче) згадується у «Списку поселень Київщини» за 1924 рік. За даними цього довідника хутір відносився до Литовсько-Вітовської сільради Хотівського району. Тут мешкало 56 осіб, з них 26 чоловіків і 30 жінок. Відстань до сільради складала 4,5 версти, до райцентру — 8 верст[5].

Більш розгорнутий опис можна знайти у Записках Історично-Філологічного відділу УАН за 1927 рік. Хутір вказаний із правильной назвою — Мриги[6]:

« Мриги — невеликий, усього кілька селянських дворів з 56 хуторянами, осаджений біля садиби карбівничого[к 1] хутір (звязаний адміністраційно з сільрадою Литовської Віти) Хотівських волости й (колишнього) району в кол. Київському повіті, розкинутий на краю передгірнього болота на Київо-Обухівському трахті, навпроти недалеких Ходосівки й хутора Березового, загублений серед бору й досить віддалений од инших сусідніх сіл. В безпосередньому сусідстві з цим хутором, лиш за кілька сот кроків на південний схід від нього, в місці, де проходить полотно недобудованої Київо-Германської залізниці, останнє перетинає з першого погляду малопомітний, що дуже розпався від часу, проте й тепер чималий, земляний насип...[к 2] »

— Л. Добровольский, Записки Історично-Філологічного Відділу УАН

У 1930-х роках біля хутора Мриги пролягла перша лінія оборони новоствореного Київського укріпленого району. Її глибина у напрямку Юрівка — Мриги сягала 1,5-2 км, лінія мала також споруди для фланкувального вогню. Поблизу хутора були зведені кілька ДОТів: № 102[7], № 104 «Стійкий»[7], № 105 «Непохитний»[8], № 106 «Непокірний»[8], № 107 «Завзятий» (командно-спостережний опорний пункт)[9].

У червні 1941 року, коли почалася оборона Києва, у районі хутори Мриги точилися запеклі бої. Пам'ять про загиблих у цих боях увічнена у Народному меморіалі героям оборони Києва в 1941 р., розташованому за 1,7 км на північ від хутора[10].

Розташування[ред. | ред. код]

Хутір Мриги розташований біля південної межі Києва, на схід від села Ходосівка та на північний схід від села Підгірці. На північ від хутора простягається Голосіївський національний природний парк. Хутір оточений кількома невеликими озерами, найбільше з яких має назву Шапарня.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Головна вулиця хутора — Старообухівська вулиця, яка з'єднує Мриги з Києвом, за Мригами переходить у Заболотний провулок. Громадський транспорт не курсує. На захід від Хутора розташована залізнична станція Підгірці

У центрі хутора розташоване невелике кладовище.

Хутір Мриги в літературі[ред. | ред. код]

Філософ, громадський діяч і дисидент Василь Семенович Лісовий кілька разів згадує хутір у своїх спогадах[11]:

« На південь від Києва Дніпро відразу ж відступає від високих крутих схилів, утворюючи широку низину. В ній розкидані села, неначе випали з торби мандрівного дяка, що добирався до Києва: Мриги, Конча-Заспа, Козин, П'ятихатки, Таценки, Українка »

— Розділ І. Початок дороги

« Десь на початку війни вона [мати] пішла пішки в Київ з ряжанками і, повертаючись додому, тяжко захворіла (запалення легень). Її виходили чужі люди в селі Мриги. Але відтоді слово «Мриги» застрашливо діяло на нашу уяву. »

— Розділ ІІІ. Школа.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мриги хутор - Киев город - почтовые индексы. www.myzip.com.ua. Все почтовые коды Украины. Процитовано 19 липня 2017 року. (рос.)
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: описово-статистичні джерела / АН УРСР. Археогр. комісія та ін.: Упоряд. Г. В. Болотова та ін.; Редкол.: П. С. Сохань (відп. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6.
  3. Списокъ населенныхъ мѣст Кіевской губерніи, 1900, с. 244
  4. Записки ІФ ВУАН, 1927, с. 227
  5. Список поселень Київщини, 1924, с. 17
  6. Записки ІФ ВУАН, 1927, с. 228
  7. а б Вартові героїзму і звитяги, 2001, с. 59
  8. а б Вартові героїзму і звитяги, 2001, с. 58
  9. Вартові героїзму і звитяги, 2001, с. 57
  10. Геннадій Кириндясов (22 листопада 2005 року). Народний меморіал. www.kreschatic.kiev.ua. газета «Хрешатик». Процитовано 19 липня 2017 року. 
  11. ЛІСОВИЙ Василь Семенович. Спогади. archive.khpg.org. Віртуальний музей «Дисидентський рух в Україні». Процитовано 19 липня 2017 року. 
Коментарі
  1. лісника
  2. процитовано дослівно, правопис 1927 року

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]