Хідновичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Хідновичі
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Мостиський район
Рада/громада Хідновицька сільська рада
Код КОАТУУ 4622489001
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1940
Населення 428
Площа 1,037 км²
Густота населення 412,73 осіб/км²
Поштовий індекс 81351[1]
Телефонний код +380 3234
Географічні дані
Географічні координати 49°43′10″ пн. ш. 22°57′20″ сх. д. / 49.71944° пн. ш. 22.95556° сх. д. / 49.71944; 22.95556Координати: 49°43′10″ пн. ш. 22°57′20″ сх. д. / 49.71944° пн. ш. 22.95556° сх. д. / 49.71944; 22.95556
Середня висота
над рівнем моря
224 м
Водойми р. Бухта
Місцева влада
Адреса ради 81351, Львівська обл., Мостиський р-н, с. Хідновичі, тел. 6-71-36
Карта
Хідновичі. Карта розташування: Україна
Хідновичі
Хідновичі
Хідновичі. Карта розташування: Львівська область
Хідновичі
Хідновичі
Мапа

Хі́дновичі — село в Україні, в Мостиському районі, Львівської області. Населення становить 428 осіб. Орган місцевого самоврядування — Хідновицька сільська рада.

На околиці села розташоване Хідновицьке газове родовище, а також компресорна станція звідки газопроводами подається газ в систему газопроводів ПАТ "Укртрансгаз" та місцевим споживачам.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • У селі поруч зі старою церквою (вже розібрали) збудована нова церква Верховних Апостолів Петра і Павла громади УАПЦ[2], навпроти — старий цвинтар з могилою отця Омеляна Менцинського та його дружини - батьків оперного співака світого рівня Модеста Менцинського.
  • На горі поблизу газокомпресорної станції знаходиться спільна могила вояків Першої світової війни . За переказами місцевих старожилів, у ній знайшли вічний спокій понад 7 тисяч солдатів усіх армій (переважно поховання німецьких,австрійських та російських солдатів), що брали участь у бойових діях.
  • В селі є пам'ятник односельцям полеглим у ІІ світовій війні.

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Модест Менцинський — визначний український оперний співак (тенор). Спершу з батьками жив у селі Великі Новосілки, де його батько був священиком, а потім його батьки переїхали до Хіднович, де й пройшло його дитинство. Тут з 1888 року проживали і 1905 року померли його батьки (поховані на місцевому цвинтарі).

Храпличі[ред. | ред. код]

  • У 1960-х роках до Хіднович було приєднано село Храпличі.
  • Храпличі - давнє село. Розташоване у північно-східній частині села Хідновичі, на правому березі річки Бухта.
  • Довоєнні польські, а також повоєнні радянські карти генеральних штабів фіксують Храпличі як окреме село.
  • На території Храплич розташована церква Різдво Пресвятої Богородиці місцевої парафії УАПЦ[3]. Третя за рахунком церква згоріла під час нападу турецьких військ в кінці XVII ст. разом з ерекційним актом. У 1787 р. громадою та коштом пароха о. Тимофія Бачинського споруджено нову дерев'яну церкву по пожежі попередньої. У 1905 р. її відреставровано, але під час першої світової війни у 1914 р. була знищена. По війні зведено тимчасову каплицю, яка була оновлена громадою на чолі з о. Дмитром Дорошем у 1970 р.
  • У Храпличах народився Давидяк Іван Миколайович - голова Мостиської районної державної адміністрації.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У селі Храпличі, у лісі, на пагорбі «Штупирів лісок» колись існувала рукотворна печера. Вона була зроблена місцевими мешканцями в давні часи (1241 р.) для сховку від монголо-татарської орди під час її походу на Галичину. (Іван Якович Франко цей період історії описав у романі "Захар Беркут"). З розповідей старших жителів села, ще в 1920-ті роки ХХ ст. тут можна було зайти до печери та оглянути її зсередини. На сьогодні вхід до печери завалений землею і заріс деревами.
  • У селі Храпличі, куди переїхала родина Менцинських з сусідніх Новосілок, деякий час провів свої дитячі роки видатний оперний співак Модест Менцинський. Тут ще й до сьогодні збереглася хата, у якій вони проживали. Місцеві жителі, попри те що там жили вже нові власники, на помешкання так і говорили: "маєток Менцинських".
  • У селі Храпличі проживав найстарший житель Давидяк Микола Андрійович (19.12.1897 - 16.09. 1998 рр.). Після проголошення ЗУНР, дорбровільно став стрільцем Української Галицької Армії. Брав участь в обороні залізничної лінії Львів-Перемишль-Городок, пізніше: Родатичі -Вовчухи, Самбір-Карпати. Потрапив у полон і був інтернований до Чехії до Яблонківського фільтраційного табору. У 1922 році повернувся з полону додому де й прожив до старості.
  • Старший брат Давидяка Миколи - Василь загинув в Італії під час боїв на річці П"яве у Першій світовій війні у віці 19 років. Родина й до тепер розшукує місце його поховання.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]