Хільдеберт II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хільдеберт II
фр. Childebert II
Childebert II.png
Правління 575595
Попередник Сігіберт I
Біографічні дані
Народження 6 квітня 570[1]
невідомо
Смерть 596
невідомо
отрути
У шлюбі з Faileuba[d][1]
Діти Теодеберт, Теодерік
Династія Меровінги
Батько Сігіберт I
Мати Брунгільда Австразійська
Медіафайли у Вікісховищі?

Хільдеберт II (Childebert II, 570-595) — король Австразії з династії Меровінгів з 575 року до смерті, а також Бургундії з 592 року.

Життя[ред. | ред. код]

Хільдеберт був сином Сігіберта I та Брунгільди. Його батька вбили 575 року.[2], коли йому було лише 5 років. Малого забрали з Парижа в Мец і проголосили королем. Опіку над ним ділили мати та владні магнати королівства.

Союзу з ним прагнули як король Нейстрії Хільперік I, так і король Бургундії Гунтрамн. Обидва усиновлювали його.[3] Оскільки Гунтрамну належала половина Марселя, Прованс став об'єктом суперечки між двома королями. Але після узурпації Провансу Гундоальдом 585 року, Хільдеберт прийняв обійми Гунтрамна. За Анделотською угодою Хільдеберт став спадкоємцем дядька, і разом вони зуміли придушити заколот.

Фредегунда, дружина Хільперіка, бажала отримати Бургундію для свого сина Хлотара, й організувала кілька спроб убити Хільдеберта. Після смерті Гунтрамна 592 року, Хільдеберт приєднав Бугундію до своїх володінь й навіть виношував наміри відібрати землі Хлотара й стати єдиним королем франків. Однак, 595 року він помер. Його володіння розділили сини: Теодеберт отримав Австразію, а Теодерік — Бургундію.


Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et RobertiensVilleneuve-d'Ascq: 1993. — P. 82. — ISBN 978-2-9501509-3-6
  2. Merovingian Gaul and the Frankish conquests, Raymond Van Dam, The New Cambridge Medieval History: Volume 1, C.500-c.700, ed. Paul Fouracre, Rosamond Mac Kitterick, (Cambridge University Press, 2005), 204.
  3. Merovingian Gaul and the Frankish conquests, Raymond Van Dam, The New Cambridge Medieval History: Volume 1, C.500-c.700, 204.