Хіліарх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хіліарх
χιλίαρχος

Хіліарх (грец. χιλίαρχος, χιλιάρχης, χιλιαρχοῦντος) — посада командира хіліархії, тобто тисячі легкоозброєних воїнів у Стародавній Македонії та Елліністичному Єгипті.

Склад хілархії[ред. | ред. код]

Теоретично хіліархія складала 1/16 частину фаланги та поділялась на 2 пентесіархії або 4 сінтагми, або 64 лохи (лох мав 16 осіб). Таким чином Хіліархія включала до свого складу 1024 особи.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше термін хіліарх було використано у державі Ахеменідів. Історик Арріан згадував про хіліарха Набарзана[1], якому приписував командування 30 тисячами вершників[2].

Перський хіліарх як командир лейб-гвардії, що складалась з 1000 особистих охоронців царя, був зобов'язаний надавати царю щоденні рапорти та вводити до нього послів і прохачів, відігравав важливу роль у суді Ахеменідів. Після смерті Александра Великого посада хіліарха вважалась досить високою та почесною. Серед найвідоміших хіліархів були Пердікка та Кассандр.

У євангельській оповіді про арешт Ісуса Христа зазначається, що Юда йшов на чолі загону римської когорти з тисячоначальником (хіліархом).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Анабасис Александра, кн. 3:21
  2. Перська лінійна піхота, 333 рік до н. е. Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 30 листопада 2016. 

Джерела[ред. | ред. код]