Хімічна номенклатура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У різні часи існували різні номенклатури органічних сполук, що базувались на різних принципах надавання імен. Найвідоміші з них:

  • тривіальна номенклатура
  • раціональна номенклатура
  • міжнародна номенклатура ІЮПАК

Тривіальна номенклатура[ред. | ред. код]

Перші назви, які давали органічним сполукам, найчастіше відображали способи добування речовин (пірогалол — продукт піролізу галової кислоти), їх відмінні властивості або природне джерело, з якого сполуку вперше було виділено (мурашина кислота, лимонна кислота, тощо). Такі назви складають тривіальну номенклатуру.

Раціональна номенклатура[ред. | ред. код]

Головний принцип раціональної номенклатури полягає в тому, що будь який член будь якого ряду розглядається як похідне від родоначальника цього ряду. Наприклад, алкани розгалуженої будови розглядаються як похідні метану, в молекулі якого атоми Гідрогену заміщені на радикали:

  • за основу назви вибирають центральний (метановий) атом Карбону, який має найбільше замісників. Найчастіше — це третинний або четвертинний атом Карбону;
  • записують назви замісників (радикалів), сполучених з метановим Карбоном, починаючи з найменшого. Однакові радикали об'єднують префіксами (ди — 2, три — 3, тетра — 4);
  • в кінці назви складного алкану додають слово метан.

Слід відзначити, що для назв складних хімічних структур раціональна номенклатура не придатна.

Міжнародна номенклатура ІЮПАК[ред. | ред. код]

Сучасна номенклатура, запропонована Міжнародним Союзом Фундаментальної та Прикладної Хімії. Правила номенклатури органічних сполук описані в Синій книзі ІЮПАК (IUPAC Blue Book).[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Favre, Henri A.; Powell, Warren H. (2013-12-17). Nomenclature of Organic Chemistry (en). ISBN 978-0-85404-182-4. doi:10.1039/9781849733069. 



Див. також[ред. | ред. код]