Хімічні волокна
Хімі́чні воло́кна — волокна, які одержують з продуктів хімічної переробки природних полімерів (штучні волокна) або з синтетичних полімерів (синтетичні волокна).
Виробництво (так зване формування) хімічних волокон звичайно полягає в продавлюванні розчину або розплаву полімеру через отвори фільєри в середовище, яке викликає затвердіння тонких волокон, що утворилися. Таким середовищем при формуванні з розплавів служить холодне повітря, з розчинів — гаряче повітря («сухий» спосіб) або спеціальний розчин, так звана осадна ванна («мокрий» спосіб). Випускаються у вигляді мононитки, штапельного волокна або пучка з безлічі тонких ниток, з'єднаних шляхом сукання.
Особливого розвитку виробництво хімічних волокон займало в 1958—1963 рр. Надзвичайно бурхливі темпи розвитку засвідчує те, що світове виробництво хімічних волокон збільшилось на 63,5 % і у 1963 році становило 4,404 млн тонн.[1] В балансі текстильної сировини ці волокна займають друге місце (після бавовни).[1]
Термопластичні волокна або нитки зазвичай виробляються за допомогою шнекових екструдерів. Основними промисловими методами є прядіння з розплаву, сухе прядіння та мокре прядіння. Існує багато варіацій та комбінацій цих процесів.
До інших методів формування волокон належать реакційне прядіння, дисперсійне, емульсійне та суспензійне прядіння, прядіння з розділенням фаз, а також гелеве прядіння.[2]
- 1 2 Конкин А.А., Зверев М.П. Полиолефиновые волокна, Изд.: «Химия», Москва, 1966. С.:280 (с.:7)
- ↑ Rosato, D. V. Fiber and filament. SpringerLink (англ.). Архів оригіналу за 10 квітня 2026.
 |
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |