Хінаяна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Хінаяна (санскр. हीनयान, hīnayāna буквально означає «мала колісниця»; кит. 小乘, Сяо Шен; яп. 小乘, Сьодзьо) — термін, який використовується для позначення шкіл одного із напрямків буддизму.

У XIX ст. на Заході термін активно використовували буддологи для позначення шкіл "південного" буддизму. Слід пам'ятати, що "Хінаяна" не є самоназвою, а введена прибл. у І-ІІ ст. н.е. прихильниками іншого напряму в буддизмі - Махаяни з метою підсилення власного тлумачення вчення Будди. Таке "применшувальне" розуміння терміну спричинило його вилучення багатьма сучасними буддологами із наукового обігу, натомість вживається термін Тхеравада. На думку російського буддолога Є.Торчинова також хронологічно несправедливо вважати Хінаяну більш ранньою, а Махаяну більш пізньою формами буддизму, оскільки їхнє формування розділяє не надто великий проміжок часу[1].

Китайський монах Іцзін (монах) таким чином розрізняв Хінаяну та Махаяну: "Обидва напрями приймають однакову Вінаю (дисципліну), мають п'ять спільних заборон, а також практикують Чотири Шляхетні Істини. Ті, хто шанують бодгісаттв і читають сутри Махаяни, називаються Махаяністами, в той час як ті, хто не здійснює цього, називаються Хінаяністами"[2].

Особливості вчення[ред.ред. код]

Згідно із вченням Хінаяни, нірвани можуть досягти лише монахи-бгікшу, які дотримуються понад 220 обітниць Вінаї. Таким чином, традиція вимагає повної відмови від світського життя. Ідеалом Хінаяни є аргат - святий монах, "достойний", який досягнув власними зусиллями мети Шляхетного Вісімкового Шляху - магапаранірвани. Хінаянаністи переконані в тому, що Будда був звичайною людиною, яка змогла звільнитися від пут сансари і вже після цього перестала бути людиною. Варто пам'ятати, що для буддистів Хінаяни Будда ніколи не був аналогом християнського Бога.

Обрядовість Хінаяни зв'язана з культом Будди, вшануванням місць його життя, поклонінням ступам, проповідуванням тощо.

Поширення[ред.ред. код]

Поширення буддизму, який пізніше було названо хінаяною (тхеравадою) інтенсивно розпочалося за царя Ашоки. В III ст. до н.е. його син Махінда та дочка Сангхамітта прибули на острів Цейлон (Шрі-Ланка), де їх проповіді знайшли багато прибічників. Водночас цар Ашока відрядив двох буддистських місіонерів, Сона і Уттара, до Індокитаю, де вони створили громаду тхеравадського напряму в монській державі Тхатон. Також місіонери Ашоки сприяли поширенню буддизму в Таїланді. Завдяки певним історичним обставинам і поступовому занепаду буддизму в Індії, "південний" буддизм Хінаяни поширився у Південній та Південно-східній Азії (Шрі-Ланка, М'янма,Таїланд, Камбоджа та Лаос).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Торчинов Е. А. Буддизм: Карманный словарь. — СПб.: Амфора, 2002. — С.151
  2. Williams, Paul (2008) Mahāyāna Buddhism: The Doctrinal Foundations: p. 5

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]