Хінкулов Леонід Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Федорович Хінкулов
Hinkulov L F.jpg
Народився 19 грудня 1911 (1 січня 1912)(1912-01-01)
Київ
Помер 25 жовтня 1986(1986-10-25) (74 роки)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність біограф
Alma mater Київський університет
Галузь літературознавство
Звання професор
Ступінь доктор філологічних наук
Нагороди Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Леоні́д Фе́дорович Хінку́лов (1 січня 1912, Київ — 25 жовтня 1986, Київ) — український літературознавець, критик, перекладач, києвознавець. Доктор філологічних наук, професор. Член Спілки письменників СРСР з 1944 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у родині інженера. 1933 року закінчив літературний факультет Київського університету.

Займався творчою роботою та літературознавчими дослідженнями ще підлітком. Від 1928 року листувався з Максимом Горьким. Здобувши вищу освіту, працював у редакціях періодичних видань, був викладачем літератури й мови. Друкував літературно-критичні та публіцистичні статті, поетичні переклади (з російської, естонської та інших мов).

Наприкінці 1940-х років був одним з ідеологів літературного процесу, піддавав критиці своїх сучасників-письменників за відхід від партійної лінії. Упорядковував «Словник української літератури. Письменники Радянської України» (1948). Разом з тим, у 1949 році самого Л. Ф. Хінкулова звинуватили у «космополітичних» тенденціях[1].

Тема кандидатської дисертації — «Горький і Україна» (1961). У 1963 році отримав ступінь доктора філологічних наук, захистивши дисертацію на тему «Тарас Шевченко (проблеми вивчення життя та творчості)».

Похований у Києві на Байковому кладовищі. 1987 року на могилі встановлено пам'ятник: прямокутна стела з чорного лабрадориту, на якій вміщено бронзовий барельєф Хінкулова.

Основні напрямки наукової діяльності[ред. | ред. код]

Шевченкознавець[ред. | ред. код]

Починаючи з другої половини 1950-х років, Л. Ф. Хінкулов підготував низку статей і монографій, присвячених життю та літературній спадщині Тараса Шевченка. Він розглядав творчий шлях Кобзаря у тісному зв'язку з його біографією, ближнім і дальнім оточенням, історичним тлом. Л. Ф. Хінкулов разом з М. Ф. Бєльчиковим уклав збірку мемуарів «Т. Г. Шевченко в воспоминаниях современников» (Москва, 1962). В огляді шевченкознавчої літератури певні методологічні недоліки досліджень Л. Ф. Хінкулова було піддано критиці[2].

«Літературний слідопит»[ред. | ред. код]

Л. Ф. Хінкулов активно займався вивченням біографій літераторів різних епох, котрі працювали у Києві, виявленням пов'язаних із ними адрес. Він користувався для цього адресними довідниками, мемуарними свідченнями, архівними джерелами тощо. Результати його пошуків систематично друкувалися у періодиці, зокрема, у журналах «Україна», «Радуга», газеті «Вечірній Київ». У 1969 році він підготував брошуру «Литературные маршруты. Экскурсии по Киеву». Більш докладно цю тему було розвинуто у книзі «Літературні зустрічі» (1980), куди увійшли 100 біографічних нарисів про різноманітних письменників, які жили у Києві або відвідували його. Кожний нарис супроводжувався переліком письменницьких адрес. Л. Ф. Хінкулов першим з київських «літературних слідопитів» обробив настільки значну кількість інформації, істотна частка якої була оприлюднена ним уперше. У виданні «Золотые ворота Киева» (1988), що вийшло друком після смерті автора, було зібрано доволі докладні відомості про київські біографічні та творчі контексти відомих російських письменників — А. Ахматової, О. Блока, М. Булгакова, О. Купріна, В. Маяковського та ін. Особливу цінність мають зібрані Л. Ф. Хінкуловим матеріали до київського життєпису Костянтина Паустовського, з яким він був близько знайомий і отримав частину відомостей безпосередньо від письменника.

Доробок Л. Ф. Хінкулова як «літературного слідопита» широко використано у томі «Київ» Зводу пам'яток України, в енциклопедичному довіднику «Київ», у різноманітних тематичних екскурсіях тощо.

Основні твори[ред. | ред. код]

  • Олександр Сергійович Пушкін: Нарис життя і творчості. — К.—Харків, 1937.
  • Максим Горький: Нарис життя і творчості. — К., 1947.
  • Шляхи боротьби за радянську літературу на Україні. — К., 1948.
  • Тарас Шевченко. — Москва: Мол. гвардия, 1957 (Жизнь замечательных людей). Перевидання: 1960, 1966.
  • Тарас Шевченко: биография. — Москва: Гос. изд-во художественной лит., 1960.
  • Франко. — Москва: Мол. гвардия, 1961. (Жизнь замечательных людей).
  • Тарас Шевченко і його сучасники: Етюди до біографії. — К.: Держ. вид-во художньої літ., 1962.
  • Літературні зустрічі: Розповіді про письменників у Києві. — К.: Рад. письменник, 1980.
  • Письменник жив у Києві: Літературно-критичні розповіді. — К.: Дніпро, 1982.
  • Золотые ворота Киева: Новое о русских писателях в Киеве. Очерки. — К.: Рад. письменник, 1988.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дяченко Ол. Космополітичний лазутчик // Літературна газета. — 1949. — 31 березня.
  2. Смілянська В. Л. Біографічна Шевченкіана (1861÷1981). — К.: Наукова думка, 1984. — С.174÷176.

Література[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003. — Том 9. — С. 3589.
  • Леонід Хінкулов (некролог) // Літературна Україна. — 1986. — 30 жовтня.
  • Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упорядники: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — С. 455.
  • Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / автори-упор.: В. К. Коваль, В. П. Павловська. — К. : Радянський письменник, 1981. — С. 282.
  • Проценко Л. А. Київський некрополь : путівник-довідник / Людмила Проценко. — К. : Український письменник, 1994. — С. 175—176.