Х.Б. Яссін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Х.Б. Яссін
HB Jassin, Indonesia Literary Pioneers, 00.47.jpg
Народився 13 липня 1917(1917-07-13)
Горонтало, Сулавесі, Індонезія
Помер 11 березня 2000(2000-03-11) (82 роки)
Джакарта, Індонезія
Громадянство
(підданство)
Flag of Indonesia.svg Індонезія
Діяльність перекладач, літературний критик
Галузь літературна критика
Alma mater Університет Індонезія і Єльський університет
Нагороди

Х. Б. Яссін (індонез. HB Jassin, 31 липня 1917, Горонтало, Голландська Ост-Індія — 11 березня 2000, Джакарта) — індонезійський письменник і літературознавець. Повне ім'я (індонез. Hans Bague Jassin).

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив початкову голландську школу для тубільців у Горонтало (1932) і середню школу для тубільців в Медані, куди переїхала його сім'я. Після закінчення школи в 1939 р. повернувся у Горонтало, де працював в адміністрації регента. Переїхавши в Джакарту в 1940 р. влаштувався на роботу редактором у видавництво «Балей Пустака», де пропрацював до 1947 р. Під час японської окупації написав і опублікував кілька віршів і оповідань у журналі «Велика Азія», який підтримувався японцями. У 1953-1957 рр. навчався в Університеті Індонезія, потім два роки в Єльському університеті, де вивчав порівняльне літературознавство. Повернувшись на батьківщину, став викладати в Університеті Індонезія, але в 1964 р. був звільнений за підписання Маніфесту культури (17 серпня 1963, який містив вимогу свободи творчості і культури поза політикою), забороненого 8 травня 1964 р[1]. Був також редактором журналу «Састра». У 1966 році разом з Мохтаром Лубісом заснував журнал «Хорісон», який пізніше очолив Тауфік Ісмаїл[2].

У 1965 р. після військового перевороту повернувся на викладацьку роботу до університету. У 1971 році був засуджений до одного року тюремного ув'язнення умовно за звинуваченням у тому, що опублікував в журналі твір автора, що ображає Іслам, і відмовився розкрити його справжнє ім'я[3]. В 1973 р. був поновлений на роботі в Університеті Індонезія. У 1976 р. створив Літературний архів, який сам і очолив. У 1978 р. неодноразово викликався до суду у зв'язку з неортодоксальним (поетичним) перекладом «Корану» індонезійською мовою[4]. Похований на кладовищі героїв Калібата[5].

Творчість[ред. | ред. код]

Автор оповідань реалістичного напряму та кількох антологій з літератури Індонезії («Ехо батьківщини», 1948; «Покоління-66. Проза та поезія», 1968, та ін), а також літературознавчих книг («Сучасна література Індонезії в критиці та есе» в 4-х томах, 1954-1967; «Хайріл Анвар — лідер «Покоління-45», 1956; "Амір Хамзах — поет-лідер «Пуджангга Бару», 1962; «Коран і індонезійська література», 1994. Один з перших дослідників творчості Хаіріла Анвара і Аміра Хамзаха. Відомі також його переклади: «Нічний політ» Сент-Екзюпері (1949), «Макс Хавелаар» Мультатулі (1972), «Коран» (1978), «Бесіди» Еразма Роттердамського, 1988 та ін. Великий колекціонер книг, збирач фольклорних творів і стародавніх рукописів.

Родина[ред. | ред. код]

Батько Bague Mantu Jassin — співробітник Батавської нафтової компанії, мати Habibah Jau. 5 братів і сестер. Був одружений три рази. Першою дружиною була вдова Tientje van Buren, другою — Arsiti (померла в 1962), третьою — Yuliko Willem. Четверо дітей (двоє від другого і двоє від третього шлюбу).

Погляди[ред. | ред. код]

Індонезійський поет Гаджус Сіагіан називав Х. Б. Яссіна «Батьком індонезійської літератури»[6], а президент Індонезії Абдуррахман Вахід — «літературним гігантом»[7].

Див. також[ред. | ред. код]

Мохтар Лубіс

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Погадаев, В. Малайский мир (Бруней, Индонезия, Малайзия, Сингапур). Лингвострановедческий словарь. М.: «Восточная книга», 2012, с. 729
  2. Teeuw, A. Modern Indonesian literature. The Hague: Martinus Nijhoff, 1967, pp. 253—254
  3. Mujiburrahman. Feeling Threatened : Muslim-Christian Relations in Indonesia’s New Order. Leiden: ISIM, 2006, p. 214 ISBN 978-90-5356-938-2
  4. Saaed, Abdullah. Approaches to the Qur’an in Contemporary Indonesia. Qu’ranic Studies Series. London: Oxford University Press, 2005,, pp. 87-89 ISBN 978-0-19-720001-8
  5. The Jakarta Post. 12 March 2000
  6. Rampan, Korrie Layun. Leksikon Susastra Indonesia. Jakarta: Balai Pustaka, 2000, p.190 ISBN 978-979-666-358-3
  7. « The Jakarta Post», 12 March 2000