Королівство Польське 1815–1915

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Царство Польське
Варшавське герцогство Flag of the Duchy of Warsaw.svg
1815 – 1915 Королівство Польща (1916—1918) Flag of Poland.svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Розташування Царство Польське
Царство Польське (1815)
Столиця Варшава
Мови спочатку польська, російська
Форма правління Конституційна монархія
цар
 - 181525 Олександр І
 - 182531 Микола I (російський імператор) (повалено)
 - 18941915 Микола II (відрікся)
Намісник Намісник
Законодавчий орган Сейм
Історія
 - Віденський конгрес 9 червня 1815
 - Польське повстання 1830—1831 29 листопада, 1831
 - Польське повстання 1863—1864 22 січня, 1863
 - ліквідація 1915
Площа
 - Загальне 128 500 км2
Населення
 - Загальне 3 300 000 осіб
     Густота 25,7 осіб/км² 

Королівство Польське (Конґресове; Ца́рство По́льське; пол. Królestwo Kongresowe; пол. Królestwo Polskie Kongresowe, як прийнято в польській історіографії; рос. Царство Польское) — автономна польська держава у складі Російської імперії в 18151915 роках. Утворена на основі Варшавського герцогства, шляхом конституційної персональної унії з Російською імперією, згідно з рішеннями Віденського конгресу. Займала територію Люблінського, Лодзького, Мазовецького, Підляського і Свентокшиського воєводств Польщі. Голова держави — російський імператор, він же — цар Польщі.

Мала обмежене самоврядування, сильно урізане в результаті поразки польсько-литовських повстань 1830–1831 і 1863 років. Поступово втратила автономію, перетворившись 1875 року на російську провінцію (Привіслінський край) [1][2].

1915 року переформатоване Центральними державами на Королівство Польща. В іноземній історіографії також — Російська Польща, Конгресове королівство (пол. Królestwo Kongresowe).

Історія[ред.ред. код]

Королівство Польське Конгресове було утворене з Варшавського герцогства згідно з рішеннями Віденського конгресу 1815, коли європейські держави перебудовували Європу після наполеонівських війн. Утворення Царства Польського обумовило поділ польських земель між Росією, Австрією та Пруссією[3][4][5]. Царство Польське втратило статус незалежної держави в 1831. Хоча назва залишалась в офіційному російському використанні, пізніше у роки російського правління назва поступово замінювалося (хоча неофіційно) [6] на Привіслінський край. Після поразки повстання 1830–1831 окремі адміністративні установи були скасовані, проте навіть після цього територія зберегла деяку міру самоврядування.

Королівство Конгресове мало площу 128,500 км² і населення приблизно 3.3 мільйонів осіб. Нове утворення було однією з найменших в історії форм польської державності та квазідержавності (менша, ніж Варшавське герцогство, і набагато менша, ніж І Річ Посполита — населення 10 мільйонів, площа території 1 млн км²) [5]). Його населення досягло 6.1 мільйонів у 1870, 10 мільйонів у 1900. Більшість етнічних поляків Російської імперії мешкали в Царстві Польському, хоча деякі області за його межами мали велику частку польського населення.

Царство Польське значною мірою з'явилося як результат зусиль міністра закордонних справ Російської імперії, поляка Адама Єжи Чарторийського [7], який прагнув відродити Польську державу в альянсі з Росією. Формально Царство Польське на початку свого існування було однією з небагатьох конституційних монархій у тодішній Європі.

Напівнезалежність[ред.ред. код]

Теоретично Королівство Польське Конгресове в його первинній формі було напівавтономною державою в персональній унії з Росією під егідою російського царя. Держава мала Конституцію, одну з найліберальніших в Європі 19 століття [7], законодавчий Сейм був підзвітний перед царем, власну армію, власну грошову одиницю, бюджет, кримінальний і цивільний кодекси і митницю на кордоні з рештою російських земель.

Хоча Польща мала демократичні традиції ("золота воля"), і польська шляхта глибоко шанувала особисту свободу, фактично царі мали автократичну владу, і не мали бажання поступатися нею. Опозиція до імператора підлягала переслідуванню, і польський закон міг бути проіґнорований російськими посадовими особами [8]. Абсолютистська влада Росії унеможливлювала встановлення ліберальних традицій та інститутів у Царстві Польському. Незалежність Королівства тривала 15 років; спочатку Олександр І мав титул царя Польщі і був зобов'язаний дотримуватися конституції. З часом ситуація змінилася — він надав наміснику, Великому Князю Костянтину Павловичу майже диктаторські повноваження [4]. З часом Петербург перестав рахуватися з рішеннями Віденського конгресу. У 1819 Олександр І скасував свободу преси і ввів цензуру.

Опір російській владі почався в 1820-х рр. Російська секретна поліція на чолі з Миколою Новосільцевим почала переслідування польських конспіративних організацій, з 1821 цар почав переслідувати масонів, що представляли патріотичні традиції Польщі.

Починаючи від 1825, сесії Сейму відбувалися таємно.

Повстання і втрата автономії[ред.ред. код]

Наступник Олександра I, Микола I, був коронований королем Польщі 24 травня 1829 у Варшаві, але він відмовився присягати на вірність полякам, дотримуватися Конституції, продовжував обмежувати незалежність конґресового Королівства. За правління Миколи I впроваджуваи в життя ідеологію «офіційної народності» російського міністра освіти графа Уварова («Православ'я, Самодержавність, Народність»). Щодо поляків ці ідеї мали на меті асиміляцію, яка перетворила би їх на лояльних православних росіян.

Православна Церква в Російській імперії фактично була частиною держави, інші релігії були дискриміновані. Папські булли в Царстві Польському не могли бути оголошенні без згоди російського уряду.

Все це призвело до незадоволення й опору поляків. У січні 1831 Сейм детронізував російського імператора як короля Польщі (у відповідь на його повторне урізування конституційних прав). Цар відреагував скеруванням російських військ до Польщі і придушенням повстання [9].

Після 11-місячної воєнної кампанії конґресове Королівство втратило свою напівнезалежність, згодом було остаточно інтеґроване до Росії. Це було узаконено через видання імператором Органічного статуту Царства Польського (1832), який скасував у Польщі конституцію, власну армію та законодавчі збори. Наступні 30 років серія заходів зв'язувала Царство Польське дедалі більше з Росією. У 1863-1864 рр. чергове польське повстання було придушено, результатом чого було скасування окремого статусу Царства Польського, і край був остаточно об'єднаний з Російською імперією.

Замість «Царства Польського» увійшла до вжитку назва "Привіслінський край", яке стало намістніцтвом під контролем намісніка. У 1880-х рр. державною мовою там стала російська, а польська мова була заборонена як у офіційному вжитку, так і в освіті.

У 1912 східні частини Люблінської та Седлецької губерній Привіслінського краю, у значній мірі заселені православними українцями та білорусами, були перетворені на окрему Холмську губернію, яку приєднали до решти Росії.

Територію Царства Польського Росія втратила 1915 року внаслідок німецько-австрійського наступу під час Першої світової війни. Центральні держави створили на ній Королівство Польщі.

Освіта, наука, культура[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Nicolson, Harold George (2001). The Congress of Vienna: A Study in Allied Unity, 1812-1822. New York: Grove Press. с. 171. ISBN 0-802-13744-X. 
  2. Palmer, Alan Warwick (1997). Twilight of the Habsburgs: The Life and Times of Emperor Francis Joseph. Boston: Atlantic Monthly Press. с. 7. ISBN 0-871-13665-1. 
  3. Henderson, WO (1964). Castlereagh et l'Europe, w: Le Congrès de Vienne et l'Europe. Paris: Bruxelles. с. 60. 
  4. а б Miłosz, Czesław (1983). The history of Polish literature. Berkeley: University of California Press. с. 196. ISBN 0520044770. Процитовано 2008-04-10. 
  5. а б Nicolson, Harold George (2001). The Congress of Vienna: A Study in Allied Unity, 1812-1822. New York: Grove Press. с. 179–180. ISBN 0-802-13744-X. Процитовано 2008-04-10. 
  6. Kingdom of Poland. The Brockhaus and Efron Encyclopedia (1890–1906). Архів оригіналу за 2006-09-02. Процитовано 2006-07-27. 
  7. а б Ludwikowski, Rett R. (1996). Constitution-making in the region of former Soviet dominance. Durham, N.C: Duke University Press. с. 12–13. ISBN 0-822-31802-4. 
  8. konstytucja Królestwa Polskiego. Encyklopedia PWN. Процитовано 2006-01-19. 
  9. Janowski, Maciej; Przekop, Danuta (2004). Polish Liberal Thought Before 1918. Budapest: Central European University Press. с. 74. ISBN 9639241180. Процитовано 2008-04-10. 

Джерела[ред.ред. код]