Пізня Шу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пізня Шу
Рання Шу Flag
934 – 965 Династія Сун Flag
Столиця Ченду
Мови Китайська
Форма правління Монархія
Історія
 - Заснування 934
 - Династія Сун 965

Пізня Шу (кит. трад.: 後蜀; піньїнь: Hòu Shǔ) — держава, що існувала після припинення династії Тан та розпаду Китаю. Її володарі правили на півдні Китаю у період п'яти династій та десяти держав.

Після припинення у 907 році династії Тан на півдні утворилося декілька держав, засновниками яких були військові намісники (цзєдуши). Одним з таких держав стала Рання Шу. Втім вже у 934 році колишній танський військовик Мен Чжісян захопив частину території Шу й утворив державу Пізня Шу. Воно охоплювало територію сучасної провінції Сичуань. Столицею стало місто Ченду. Економічний стан був доволі сприятливим. Тут діяла система двох податків танського імператора Де-цзуна. Також скарбниця попонювалося за рахунок продажу чаю. Тут були найбільші та найліпші чайні плантації в Китаї. Крім того, значний зиск давали великі соляні копальні.

Втім, 965 року ця держава була захоплена військами династії Сун.

Культура[ред. | ред. код]

У державі продовжували розвиватися літературні традиції, започатковані ще за династії Тан. Відомою поетесою цього періоду була дружина володаря держави Мень Чана — Сюй. Багато робилося для збереження конфуціанства та даосизму, надавалися можливості буддизму. У 942 році було завершено багаторічну працю зі складання бібліотеки конфуціанських творів в обсязі 130 томів. Вони були записані на дерев'яних табличках. Одними з перших були надруковані книги з даосизму. Значних успіхів досягло книгодрукування.

Правителі[ред. | ред. код]

рід ім'я Роки життя Роки правління Девіз Примітки Храмове ім'я Посмертне ім'я
1 Мень

Mèng
Цзісян
知祥
Zhīxíang
874934 934 Міньде
明德
Míngdé
Засновник Пізньої Шу. 高祖 文武聖德英烈明孝皇帝
Emperor Wénwǔ Shèngdé Yīngliè Míngxiào
2 Чан

Chǎng
919965 934965 Міньде (934938)
明德
Míngdé
Гуанчжень (938965)
廣政
Guǎngzhèng
Син Цзісяна. 後主 楚恭孝王
Gongxiao of Chu

Джерела[ред. | ред. код]

  • Mote, F.W. (1999). Imperial China (900—1800). Harvard University Press. pp. 11-15. ISBN 0-674-01212-7.