Цвинтарна поезія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Цвинтарна поезія, або кладовищенська поезія (англ. graveyard poetry) — жанр медитативної лірики XVII - початку XIX ст., започаткований твором «Думки про кладовище та місця поховання мертвих» (1656) німецького поета Андреаса Гріфіуса. Із середини XVIII ст. цвинтарна поезія — течія в англійській ліриці («Нічні вірші про смерть» Томаса Парнелла[en], «Скарга, або Нічні роздуми» Едварда Юнга, «Могила» Роберта Блера, «Елегія, написана на сільському цвинтарі» Томаса Грея), що розвивалась у межах сентименталізму та передромантизму, осмислювала ірраціональні проблеми буття, його нетривкість і почасти марність у видимих формах. Скорботні медитації поєднувалися тут зі стійкими пейзажними мотивами кладовища як осереддя мудрості, протиставленого зарозумілій ученості.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Ю.Ковалів: У 2 т. / К., 2007, том 2 — с. 567.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Ю.Ковалів: У 2 т. / К., 2007, том 2 — с. 567.