Перейти до вмісту

Цвітіння кульбаби

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Цвітіння кульбаби
постер фільму
ЖанрДрама
РежисерОлександр Ігнатуша
СценаристОлег Мартіян
У головних
ролях		Олександр Миронов
Ліга Гарнака
Анатолій Дяченко
Олексій Горбунов
ОператорВадим Іллєнко
КомпозиторЮрій Шевченко
МонтажСвітлана Кулик
ХудожникОльга Янішевська
Петро Слабинський
КінокомпаніяКіностудія імені Олександра Довженка
Тривалість77 хвилин
Моваросійська
українська
КраїнаУкраїна Україна
IMDbID 20448650 Редагувати інформацію у Вікіданих

«Цвітіння кульбаби» — український драматичний художній фільм 1992 року, знятий Олександром Ігнатушою на кіностудії імені Олександра Довженка. Стрічка розповідає про сільського парубка Юрася, який, вийшовши з в'язниці, прагне жити вільно, але нечесні правоохоронці всіляко намагаються повернути його за ґрати.

Займає 87-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Сюжет

[ред. | ред. код]

У травні 1992 року молодий сільський хлопець Юрась Бронь ховається в заростях очерету від міліції. Він нещодавно вийшов з в'язниці за хуліганство (206-та стаття) та живе з матір'ю, але постійно зазнає переслідувань. Причини цього в його необдуманих вчинках, які він скоює, не знаходячи собі місця в нових обставинах: за час його ув'язнення Радянський Союз розпався і хоча багато що лишилося тим самим, панують інші цінності.

Оточення Юрася сприймає його вільнодумство та зухвалість як загрозу. Він живе, весь час очікуючи, що його заарештують знову. Одного разу, на Гробки, зо збіглися з Днем Перемоги, його затримують, а в будинку проводять обшук. Його підозрюють у вбивстві міліціонера, звинувачують у зберіганні пістолета. Юрась пояснює, що в нього є тільки муляж, який він використовував при своїх витівках. Юрася відпускають, але вдома його довго сварить мати.

Навколо проживають люди, що не змирилися з розпадом Радянського Союзу та мріють повернути все як було. Ветеран Микитович марить війною з США та мріє, що молодь «дійде до Вашингтона». Юрась отримає листа з Вільнюса від брата Слави, який хвалиться дідівщиною, обурений протестами проти присутності російських солдатів у Литві і бажає «фашистську наволоч попритиснути».

Юрась працює на цегельному заводі, але неохоче (як і решта робітників), бо зарплату на заводі затримують. Робітникам пропонують підробіток: насипати дамбу, ґрунт для якої беруть із колишнього кладовища. Не маючи ні з ким тривалих стосунків, Юрась кохається з одруженою Марією прямо біля конвеєра. На весіллі знайомого Юрась знайомиться з латишкою Лаймою. Вона зачарована красою природи, яку їй показує Юрась. Коли обоє проводять час разом у Полтаві, Юрась розповідає про свою судимість і що йому знову загрожує в'язниця, якщо в цей час міліція не виявить його вдома.

Колишній міліціонер Інокентій (публічно відомий як Ігор) починає залицятися до Лайми та обіцяє їй краще життя з огляду на те, що скоро поїде в Москву. Він бреше Лаймі, що Юрась теж невдовзі поїде в інше місто.

Коли Лайма вирушає додому, Юрась дарує дівчині кульбабу як символ тендітності життя. Знайомий, підкуплений Інокентієм, заводить Юрася в пастку. Юрась б'є міліціонера, забирає в нього пістолет, а зрадника змушує залізти в річку, після чого тікає на мотоциклі.

Повернувшись додому, Юрась збирається покарати Інокентія, але врешті тікає. Він спалює вкрадений мотоцикл і очікує на прибуття вертольота з міліцією. Юрась виходить здаватися і в нього стріляють. Його везуть до шпиталю понад краєвидами і сценами життя різних людей. Флешфорвард у в'язниці закінчується словами «Бронь, на вихід».

У ролях

[ред. | ред. код]

Сприйняття

[ред. | ред. код]

Сергій Ксаверов на сайті «Близький план» відгукнувся про «Цвітіння кульбаби» як оригінальний фільм на вже добре відому тему, порівнюючи його з «Калиною червоною» (1974). «Цвітіння кульбаби» наповнений маленькими соціальними віньєтками, які не мають очевидного стосунку до історії Юрася, але постійно створюють почуття дисонансу. Вони вказують, що події відбуваються все ще за Радянського Союзу, а Незалежність настає ближче до фіналу. Сам Юрась є трикстером у середовищі «болота», і якщо персонажам бракує мотивації, то це пояснюється тим, що всі вони є символічними постатями. Юрась живе по-своєму, різноманітно, тоді як репресивна бездумна машина будь-що хоче повернути його назад у неволю. І хоча фактично Юрась гине у фіналі та навіть відлітає в небо на військовому гелікоптері, в «болоті» навколо почався рух. Критик назвав фінал гірко-солодким: «країна виходить з ув'язнення й хоч її зустрічає на волі не такий вже упир, як раніше, наглядовий період все-таки буде»[2].

Роман Кракалія назвав у «Чорноморських новинах» 2016 року «Цвітіння кульбаби» пророчим фільмом. «У фільмі показано діагноз того періоду, й він, як не дивно, і нині так само чинний. На жаль... У фонограмі фільму чути голос Леоніда Кравчука. Президент говорить про те, що ніколи більше чужий солдат не ступить на нашу землю… Це коментується сьогодні?»[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Dub Hub (14 лютого 2025). ОЛЕКСАНДР ІГНАТУША — ГОЛОС ГАРРІСОНА ФОРДА, МОРҐАНА ФРІМЕНА, ІЄНА МАККЕЛЛЕНА | УКРАЇНСЬКИЙ ДУБЛЯЖ. Процитовано 10 березня 2026 — через YouTube.
  2. ↑ Ксаверов, Сергій (5 вересня 2022). Цвітіння кульбаби (1992) | Українське кіно. Близький план (укр.). Процитовано 31 жовтня 2025.
  3. ↑ Час цвітіння кульбаби. Одеська обласна газета «Чорноморські новини» (укр.). Процитовано 31 жовтня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цвітіння_кульбаби&oldid=47629602