Цеденбал Юмжаґійн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цеденбал Юмжаґійн
монг. Юмжаагийн Цэдэнбал
Tsedenbal BundesArchiv.jpg
Народився 17 вересня 1916(1916-09-17)[1][2]
Увс, Монголія
Помер 20 квітня 1991(1991-04-20)[1] (74 роки)
Москва, СРСР[3]
Поховання Улан-Батор
Громадянство
(підданство)
Flag of Mongolia.svg Монголія
Діяльність політик, економіст
Alma mater Baikal State University[d]
Учасник німецько-радянська війна
Посада General Secretary of the Central Committee of the Mongolian People's Party[d], General Secretary of the Central Committee of the Mongolian People's Party[d] і Прем'єр-міністр Монголії[d]
Військове звання Маршал
Партія Монгольська народна партія[d]
Конфесія атеїзм
У шлюбі з Anastasia Filatova[d]
Нагороди
Star of People's Friendship орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Кутузова I ступеня медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» медаль «60 років Збройних Сил СРСР» орден Білого лева орден «Зірка Югославії» орден Державного Прапора орден Прапора Угорської Народної Республіки орден Сухе-Батора Орден Червоного Прапора Орден Карла Маркса
Герой Монгольської Народної Республіки
орден Трудового Червоного Прапора Орден Георгія Димитрова орден Хосе Марті

Юмжаґійн (по батькові) Цеденбал (особисте ім'я) (монг. Юмжаагийн Цэдэнбал; 17 вересня 1916 — 20 квітня 1991) — політичний діяч Монгольської Народної Республіки і Монгольської Народно-революційної Партії, генеральний секретар в 1940-1954 рр. і 1981-1984 рр.; у 1958-1981 — 1-й секретар ЦК Монгольської народної революційної партії. У 1952-1974 рр. голова уряду МНР. Голова президії Великого народного хуралу МНР в 1974-1984 рр., маршал з 1979 року.

У 1990 виключений з МНРП.

Біографія[ред. | ред. код]

Цеденбал Юмжагийн

Народився в сім'ї незаможного скотаря. У 1938 закінчив фінансово-економічний інститут в м. Іркутську. У 1939 вступив в Монгольську народно-революційну партію (МНРП). В 1939—40 заступник, потім міністр фінансів МНР. З 1940 член ЦК МНРП і член Президії (з 1943 Політбюро) ЦК МНРП. У 1940—54 генеральний секретар ЦК МНРП і одночасно в 194145 заступник головнокомандуючого і начальник Політуправління Монгольської народно-революційної армії (МНРА), в 1945—52 заступник прем'єр-міністра МНР і (до 1948) голова Держплану; у 1952—1974 голова Ради Міністрів. З 1958 перший секретар ЦК МНРП. З 1974 голова Президії Великого народного хуралу МНР.

Висувався на керівні посади при диктатурі Х. Чойбалсана, посів посаду Генерального секретаря ЦК МНРП. Після смерті Чойбалсана в 1952 також став прем'єр-міністром. Проводив набагато м'якшу політику, при нім були звільнені з в'язниць багато жертв чойбалсанівських репресій, проте політика Чойбалсана офіційно не переглядалася. Зумів виключити з ЦК своїх основних суперників, серед яких були Дашийн Дамба (1959), Дарамин Тумур-Очир (1962), Лувсанцереґінйн Ценд (1963), а також «антипартійна група в складі, — Лоохууз, Нямбуу і Сурмааджав» (грудень 1964).

Зовнішня політика була направлена на зміцнення зв'язків з СРСР, проте при цьому він чинив опір планам перетворити Монголію на одну з союзних республік. Під час політичних розбіжностей між СРСР і КНР рішуче встав на бік СРСР. Саме до цеденбалівської Монголії намагався втікти соратник Мао Цзедуна, що потрапив в опалу, Лин Бяо.

Видну роль в політичній діяльності Монголії грала і дружина Цеденбала, росіянка за походженням Анастасія Іванівна Цеденбал-Філатова, з якою Цеденбал познайомився під час партійного навчання в Москві, і яка навіть входила до складу Політбюро ЦК МНРП.

За організацію допомоги Радянській Армії в роки Другої Світової війни 1941—45 і за бойові заслуги в розгромі японських мілітаристів нагороджений Президією Верховної Ради СРСР орденом Леніна (1944), орденом Кутузова 1-го ступеня (1945). У 1971 нагороджений орденом Жовтневої Революції, в 1976 орденом Леніна. Цеденбал — Герой Праці МНР (1961) і Герой МНР (1966). Почесний член Академії наук МНР (1966). Нагороджений орденами Сухе-батора і іншими монгольськими орденами. Золота медаль Миру ім. Жоліо-Кюрі (1973).

Пішов у відставку в серпні 1984 і переїхав до Москви разом з дружиною. Новим Генеральним секретарем був обраний Жамбин Батмунх. Після смерті тіло Цеденбала було привезене до Монголії, де він і був похований.

Література[ред. | ред. код]

  • В. Головченко. Цеденбал Юмжаґійн // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. – К.: Парламентське видавництво, 2011. – с.766 ISBN 978-966-611-818-2

Примітки[ред. | ред. код]