Цезар (титул)

Цезар або Кесар — один з титулів, що використовуються очільником Римської імперії. Походить із когномена роду Юліїв «Caesar», носієм якого був політичний діяч і полководець Римської республіки I ст. до н. е. Гай Юлій Цезар. У I—II ст. н. е. титули Цезар та Авґуст були тотожніми — це видно за іменем Гай Юлій Цезар Октавіан Август.

Все змінилося у III—IV ст., коли титул «цезар» став нерозривно пов'язаний з ідеєю співправління: старший правитель, за яким закріпився титул «Авґуст», ділив владу з молодшим співправителем (як правило його спадкоємцем) — «Цезарем». Спільне правління кількох осіб було не таким вже й новим явищем для Риму — традиція колегіального управління йшла ще з часів Римської республіки. В епоху принципату можна згадати правління Веспасіана і Тіта, Марка Аврелія і Луція Вера.

Подальший розвиток система співправління отримала після приходу до влади Діоклетіана. Тоді найбільш чітко були визначені відмінності між двома титулами — Авґуст та Цезар: на чолі держави мали стояти два верховних правителі(один Jovius — старший і другий Herculius — з дещо меншими повноваженнями), однак, обидва були наділені всією повнотою влади — Авґусти, спадкоємцями та помічниками яких були два молодші співправителі — Цезарі, які по закінченню перебуванні при владі Авґустів перебирали їх повноваження і призначали нових Цезарів та обов'язково їх дружин. Система виявилася не надто стійкою, і до 324 року верховна влада зосередилася в руках однієї людини — Костянтина I Великого. Він однак не усунув інститут цезарів. Костянтин залишився Авґустом і дав титул Цезаря своїм чотирьом синам, відповідно розділивши імперію на сфери їх відповідальності.

Останні Цезарі були призначені наприкінці IV ст. узурпатором Магненцієм, який призначив своїх братів Цезарями, розпочавши війну з Констанцієм ІІ.

Див. також

Джерела

Reinhard Raffat. Große Kaiser Roms, Buch Vertrieb Blank GmbH. 2005. ISBN 3-937501-12-6. ст. 228 - 230. (нім.)