Цезька мова
Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. |
Цезька мова | |
---|---|
Цезйас мец, цез мец | |
Поширена в | Дагестан |
Регіон | Цутинський район |
Носії | 15,000 |
Писемність | кирилиця |
Класифікація | Північно-кавказька сім'я |
Офіційний статус | |
Коди мови | |
ISO 639-1 | немає |
ISO 639-2 | cau |
ISO 639-3 | ddo |
Цезька мова[1] (цезйас мец) — мова цезів, належить до нахсько-дагестанської групи північнокавказької мовної сім'ї.
За даними Всеросійського перепису населення 2002-го року, 15 354 особи (переважно в Цунтинському районі Дагестану) назвали себе цезами.
Цезька мова не вивчається в школах, натомість цези змушені вивчати перших 5 років аварську мову, а надалі — російську.
На основі аварського алфавіту цези створили свій власний для збереження національного фольклору.
Назва цез походить від цезької, що означає сокіл. Грузини називають їх дідо (від діді — «великий»).
Словниковий запас мови насичений насамперед запозиченнями з аварської та російської мов, а також з грузинської та турецької. З арабської мови цези запозичили деякі терміни ісламу (цези — мусульмани-суніти), як і переважно носії інших кавказьких мов.
Діалекти (цезькою мовою): Асахъ, Цебору, Нево, Кидиро, Сокьо.
- ↑ Кійко, Ю. Є.; Агапій, А. П.; Мельник, Ю. Й. (2021). Вступ до мовознавства: практикум (PDF). Чернівці: ЧНУ ім. Юрія Федьковича: Рута. с. 142. ISBN 978-966-423-628-4.
- Про цезьку мову на Ethnologue [Архівовано 18 січня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)