Цезькі мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Це́зькі мови або дідо́йські мови— підгрупа аваро-андо-цезьких мов, що входять у склад нахсько-дагестанської сім'ї. Як самостійний таксон виділилися зі складу аваро-андо-цезьких ймовірно в V ст. до н. е. до розпаду аваро-андійської підгрупи на аварську мову та андійську групу. Цезькі мови були безписемними до 1993 року.

Склад[ред. | ред. код]

Виділяються мови західноцезької та східноцезької групи.

Західноцезькі мови:

Гінухська; Хваршинська; Інхокваринська; Цезька.

Розділення західноцезької на гінухську, протохваршинську та цезьку датується III ст. н. е., в IX ст. протохваршинська розділяється на хваршинську та інхокваринську.

Східноцезькі мови:

Бежтинська ; Гунзибська.

Розділення східноцезької датується IX століття н. е.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Алексеев М. Е. Цезские языки // Языки мира. Кавказские языки, М., 1999.