Целестин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Целестин
Celestyn2 madagaskar S Spirifer.jpg
Загальні відомості
Клас мінералу сульфати
Хімічна формула SrSO4
Ідентифікація
Колір блакитний, коричневий, безбарвний, зелений, сірий
Форма кристалів орторомбічна
Сингонія моноклінна
Спайність досконала
Злам неправильний
Твердість за шкалою Мооса 3-3,5
Блиск від скляного до перламутрового
Прозорість прозорий до просвічуючого
Колір риски білий
Питома вага 3,9-4,0.
Розчинність майже не розчинюється у воді; повільно розчинюється у гарячих концентрованих кислотах та у розчині гідрокарбонату кальцію
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення nα = 1,619-1,622 ; nβ = 1,622-1,624 ; nγ = 1,630-1,632
Подвійне променезаломлення δ = 0,011
Плеохроїзм безбарвний
Інші властивості
Фазові переходи при 1152°C утворюється гексагональна модифікація
Плавкість ~1605°C
Подібні мінерали барит, англезит
Радіоактивність GRapi = 0 (нерадіоактивний)

Целестин — мінерал групи бариту, сульфат стронцію. Іноді зустрічається назва «целестит». Відкритий у 1791 році. Назва — від лат coelestis — небесно-блакитний (A.G.Werner, 1798). Син. — апотом, шютцит, целестит.

Загальний опис[ред.ред. код]

Формула: Sr[SО4]. Містить (%): SrO – 56,42%, SO3 – 43,58%. Часто присутні домішки СаО, ВаО. При заміні Sr на Са – кальціоцелестин. Ізоструктурний з баритом, утворює з ним ізоморфний ряд (проміжні члени – баритоцелестин, целестобарит). Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Спайність по (001) і (210) досконала, по (110) ясна. Утворює таблитчасті або призматичні кристали, зернисті, жердиноподібні (подовжені по (011)) і шкаралупчасті масивні зернисті аґреґати, волокнисті прожилки.

Твердість 3-3,5. Густина 3,9-4,0. Блиск перламутровий до скляного. Прозорий до просвічуючого. Буває безбарвним або білим, але нерідкі різновиди, пофарбовані у світлий сірувато-блакитний колір. Риса біла. Злам нерівний. Крихкий. Забарвлює полум'я в червоний колір. Утворюється в тріщинах і друзових порожнинах. Кристали (ромбічної сингонії) багаті гранями. Бувають стовпчастими, таблитчатими, зустрічаються і зернисті агрегати. Місця розповсюдження: Північний Рейн-Вестфалія (Німеччина), Ієна (Німеччина), Зальцбург (Австрія), Сицилія (Італія), Англія, Мексика, СНД.

Представлений подовжено-призматичними або (набагато рідше) таблитчатими кристалами із забарвленням від безбарвного та молочно-білого до блакитного і буро-жовтого. Зазвичай целестин утворює агрегати з променисто- або паралельно розташованими кристалами або масивні скупчення щільної або конкреційної будови. Часто утворює псевдоморфози по кальциту. Не дуже твердий і важкий, целестин володіє досконалою спайністю, паралельної основі кристалів. Частіше він прозорий, має скляний і перламутровий блиском.

Стронцієвий аналог бариту.

Діагностичні ознаки[ред.ред. код]

Celestine-40052.jpg

Целестин іноді можна сплутати з іншими сульфатами, наприклад з баритом, чия питома вага, однак, значно більше. Для перевірки можна провести нескладне хімічне випробування — взяти порошок мінералу на кінчик платинової голки і помістити в полум'я газового пальника. Він забарвиться в карміново-червоний колір завдяки присутності стронцію.

Походження[ред.ред. код]

Целестин може мати гідротермальне походження. Але для нього типовіший осадовий евапорітовий генезис. Спільно з ним відкладалися сірка, арагоніт і комплекс типових евапоритових мінералів.

Відомий переважно в хемогенобіогенних осадових породах (вапняках, доломітах, ґіпсах, кам’яній і калійній солях, глинистих сланцях, мергелях, пісковиках); зустрічається також в гідротермальних жилах і в порожнинах основних вивержених порід. Рідше – в постмагматичних парагенезисах. Супутні мінерали: кальцит, арагоніт, ґіпс, сірка, галіт, флюорит, стронціаніт. Головна руда стронцію.

Різновиди[ред.ред. код]

Розрізняють:

  • целестин баріїстий (різновид целестину з родов. Лердвіл, США, який містить 7,28% ВаО),
  • целестин волокнистий (різновид целестину у вигляді волокнистих аґреґатів),
  • целестин кальціїстий (різновид целестину, який містить до 2% СаО).

Розповсюдження[ред.ред. код]

Блакитні кристали знайдені в базальтах Монтекіо-Маджоре (провінція Віченца) і в пегматитах Мадагаскару. В областях Сицилія і Романья (Італія) в породах, що містять гіпс і сірку, целестин зазвичай білий. Близько м. Єна (Німеччина) він зустрічається у вигляді жилок волокнистої будови блакитного кольору. Родовища, придатні для промислової розробки, є в Англії, Росії та Тунісі. Дуже крупні кристали, сірувато-білі і майже непрозорі, довжиною до 75 см і вагою до 2 кг знайдені в Сполучених Штатах. Прекрасні екземпляри, хоча і невеликих розмірів, зустрічаються в італійських родовищах. В Енні і Агріженто (область Сицилія) і в Пертікаре (область Марке) виявлені чудові групи кристалів по більшій частині білого кольору в асоціації із сіркою та гіпсом.

Знахідки: Північний Рейн-Вестфалія, Гессен (ФРН), Шпанія Доліна (Словаччина), графство Глостершир (Англія), провінція Ґранада (Іспанія), Венеція і острів Сицилія (Італія), штат Тенессі (США), Мокаттам (Єгипет), Росен (Болгарія), Сьєрра-Мохада (Мексика), Джетим-Тау (Таджикистан), річка Сулу-Терек (Киргизстан), масив Покрово-Киреївський (Приазов'я), річка Арпа (Вірменія).

Застосування[ред.ред. код]

Целестин — основна руда на стронцій, який використовується в піротехніці і виробництві трасуючих куль (оскільки стронцій забарвлює полум'я в карміново-червоний колір). Стронцій застосовується також у ядерній енергетиці, у виробництві лаків та ін. У домашніх колекціях зберігати не рекомендується.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]