Целестин
| Целестин | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений, основна назва (A′)[d][1] і чинний (успадкований, G)[d][2] |
| IMA-номер | IMA1967 s.p. |
| Клас мінералу | сульфати |
| Хімічна формула | SrSO4 |
| Ідентифікація | |
| Колір | блакитний, коричневий, безбарвний, зелений, сірий |
| Форма кристалів | орторомбічна |
| Сингонія | моноклінна |
| Спайність | досконала |
| Злам | неправильний |
| Твердість за шкалою Мооса | 3-3,5 |
| Блиск | від скляного до перламутрового |
| Прозорість | прозорий до просвічуючого |
| Колір риси | білий |
| Питома вага | 3,9-4,0. |
| Розчинність | майже не розчинюється у воді; повільно розчинюється у гарячих концентрованих кислотах та у розчині гідрокарбонату кальцію |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Показник заломлення | nα = 1,619-1,622 ; nβ = 1,622-1,624 ; nγ = 1,630-1,632 |
| Подвійне променезаломлення | δ = 0,011 |
| Плеохроїзм | безбарвний |
| Інші властивості | |
| Фазові переходи | при 1152°C утворюється гексагональна модифікація |
| Плавкість | ~1605°C |
| Подібні мінерали | барит, англезит |
| Радіоактивність | GRapi = 0 (нерадіоактивний) |
Целестин — мінерал групи бариту, сульфат стронцію. Іноді зустрічається назва «целестит».
Відкритий у 1791 році. Назва — від лат. caelestis — небесно-блакитний (A.G.Werner, 1798).
Син. — апотом, шютцит, целестит.
Зміст
Загальний опис[ред. | ред. код]
Формула: Sr[SО4]. Містить (%): SrO – 56,42%, SO3 – 43,58%. Часто присутні домішки СаО, ВаО. При заміні Sr на Са – кальціоцелестин. Ізоструктурний з баритом, утворює з ним ізоморфний ряд (проміжні члени – баритоцелестин, целестобарит). Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Спайність по (001) і (210) досконала, по (110) ясна. Утворює таблитчасті або призматичні кристали, зернисті, жердиноподібні (подовжені по (011)) і шкаралупчасті масивні зернисті аґреґати, волокнисті прожилки.
Твердість 3-3,5. Густина 3,9-4,0. Блиск перламутровий до скляного. Прозорий до просвічуючого. Буває безбарвним або білим, але нерідкі різновиди, пофарбовані у світлий сірувато-блакитний колір. Риса біла. Злам нерівний. Крихкий. Забарвлює полум'я в червоний колір. Утворюється в тріщинах і друзових порожнинах. Кристали (ромбічної сингонії) багаті гранями. Бувають стовпчастими, таблитчатими, зустрічаються і зернисті агрегати. Місця розповсюдження: Північний Рейн-Вестфалія (Німеччина), Ієна (Німеччина), Зальцбург (Австрія), Сицилія (Італія), Англія, Мексика, СНД.
Представлений подовжено-призматичними або (набагато рідше) таблитчатими кристалами із забарвленням від безбарвного та молочно-білого до блакитного і буро-жовтого. Зазвичай целестин утворює агрегати з променисто- або паралельно розташованими кристалами або масивні скупчення щільної або конкреційної будови. Часто утворює псевдоморфози по кальциту. Не дуже твердий і важкий, целестин володіє досконалою спайністю, паралельної основі кристалів. Частіше він прозорий, має скляний і перламутровий блиском.
Стронцієвий аналог бариту.
Діагностичні ознаки[ред. | ред. код]
Целестин іноді можна сплутати з іншими сульфатами, наприклад з баритом, чия питома вага, однак, значно більше. Для перевірки можна провести нескладне хімічне випробування — взяти порошок мінералу на кінчик платинової голки і помістити в полум'я газового пальника. Він забарвиться в карміново-червоний колір завдяки присутності стронцію.
Походження[ред. | ред. код]
Целестин може мати гідротермальне походження. Але для нього типовіший осадовий евапорітовий генезис. Спільно з ним відкладалися сірка, арагоніт і комплекс типових евапоритових мінералів.
Відомий переважно в хемогенобіогенних осадових породах (вапняках, доломітах, ґіпсах, кам’яній і калійній солях, глинистих сланцях, мергелях, пісковиках); зустрічається також в гідротермальних жилах і в порожнинах основних вивержених порід. Рідше – в постмагматичних парагенезисах. Супутні мінерали: кальцит, арагоніт, ґіпс, сірка, галіт, флюорит, стронціаніт. Головна руда стронцію.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- целестин баріїстий (різновид целестину з родов. Лердвіл, США, який містить 7,28% ВаО),
- целестин волокнистий (різновид целестину у вигляді волокнистих аґреґатів),
- целестин кальціїстий (різновид целестину, який містить до 2% СаО).
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Блакитні кристали знайдені в базальтах Монтекіо-Маджоре (провінція Віченца) і в пегматитах Мадагаскару. В областях Сицилія і Романья (Італія) в породах, що містять гіпс і сірку, целестин зазвичай білий. Близько м. Єна (Німеччина) він зустрічається у вигляді жилок волокнистої будови блакитного кольору. Родовища, придатні для промислової розробки, є в Англії, Росії та Тунісі. Дуже крупні кристали, сірувато-білі і майже непрозорі, довжиною до 75 см і вагою до 2 кг знайдені в Сполучених Штатах. Прекрасні екземпляри, хоча і невеликих розмірів, зустрічаються в італійських родовищах. В Енні і Агріженто (область Сицилія) і в Пертікаре (область Марке) виявлені чудові групи кристалів по більшій частині білого кольору в асоціації із сіркою та гіпсом.
Знахідки: Північний Рейн-Вестфалія, Гессен (ФРН), Шпанія Доліна (Словаччина), графство Глостершир (Англія), провінція Ґранада (Іспанія), Венеція і острів Сицилія (Італія), штат Тенессі (США), Мокаттам (Єгипет), Росен (Болгарія), Сьєрра-Мохада (Мексика), Джетим-Тау (Таджикистан), річка Сулу-Терек (Киргизстан), масив Покрово-Киреївський (Приазов'я), річка Арпа (Вірменія).
Застосування[ред. | ред. код]
Целестин — основна руда на стронцій, який використовується в піротехніці і виробництві трасуючих куль (оскільки стронцій забарвлює полум'я в карміново-червоний колір). Стронцій застосовується також у ядерній енергетиці, у виробництві лаків та ін. У домашніх колекціях зберігати не рекомендується.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- http://webmineral.com/data/Celestine.shtml
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.
