Ценогенез

Ценогенез (грец. kainós — новий і …генез) — пристосування організму, що виникає на стадії зародку (плоду) або личинки і не зберігається у дорослої особини.

Приклади ценогенезу

Однією з форм ценогенезу є провізорні органи:

• Плацента ссавців, що забезпечує в плоду дихання, живлення і виділення;
• зовнішні зябра личинок земноводних; яйцевий зуб у птахів, слугує пташенятам для пробиття шкаралупи яйця;
• органи прикріплення в личинки асцидій;
• плавальний хвіст в личинки трематод — церкарія та ін.

Історія терміну

Термін «ценогенез» введений в 1866 Ернстом Геккелем для позначення тих ознак, які, порушуючи прояви палінгенезів, тобто повторень далеких етапів філогенезу в процесі зародкового розвитку особини, не дозволяють прослідкувати у ході онтогенезу сучасних форм послідовність етапів філогенезу їх предків, тобто порушують біогенетичний закон. В кінці XIX століття ценогенезом стали називати будь-яку зміну властивого предкам ходу онтогенезу (німецькі учені Е. Менерт, Ф. Кейбель і ін.). Сучасне розуміння терміну «ценогенез» сформувалося в результаті робіт О. М. Сєвєрцова, що зберіг за цим поняттям лише значення провізорних пристосувань, або ембріо-адаптацій.

Див. також

• Філембріогенез
• Біогенетичний закон

Література

• Лебедкин С. І., Біогенетичний закон і теорія рекапітуляції
• Северцов А. Н., Морфологічні закономірності еволюції, М. — Л., 1939;
• Іванова-Казас О. М., Порівняльна ембріологія безхребетних тварин, Новосиб., 1975;
• Haeckel Е., Generelle Morphologic der Organismen, Bd 1—2, Ст, 1866.