Ценогенез

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ценогенез (грец. kainós — новий і …генез) — пристосування організму, що виникає на стадії зародку (плоду) або личинки і не зберігається у дорослої особини.

Приклади ценогенезу[ред. | ред. код]

Однією з форм ценогенезу є провізорні органи:

Історія терміну[ред. | ред. код]

Термін «ценогенез» введений в 1866 Ернстом Геккелем для позначення тих ознак, які, порушуючи прояви палінгенезів, тобто повторень далеких етапів філогенезу в процесі зародкового розвитку особини, не дозволяють прослідкувати у ході онтогенезу сучасних форм послідовність етапів філогенезу їх предків, тобто порушують біогенетичний закон. В кінці XIX століття ценогенезом стали називати будь-яку зміну властивого предкам ходу онтогенезу (німецькі учені Е. Менерт, Ф. Кейбель і ін.). Сучасне розуміння терміну «ценогенез» сформувалося в результаті робіт О. М. Сєвєрцова, що зберіг за цим поняттям лише значення провізорних пристосувань, або ембріо-адаптацій.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Лебедкин С. І., Біогенетичний закон і теорія рекапітуляції
  • Северцов А. Н., Морфологічні закономірності еволюції, М. — Л., 1939;
  • Іванова-Казас О. М., Порівняльна ембріологія безхребетних тварин, Новосиб., 1975;
  • Haeckel Е., Generelle Morphologic der Organismen, Bd 1—2, Ст, 1866.