Центральна міська бібліотека імені В.Г. Короленка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Центральна міська бібліотека імені В.Г. Короленка
Центральна міська бібліотека імені В.Г. Короленка (Маріуполь)
Тип міська бібліотека
Адреса пр. Леніна, 93-б, Маріуполь, 87500
Засновано 1904
Зібрання
Обсяг фондів одиниць зберігання
Доступ і користування
Кількість читачів більше 17 000 ( 2012 р. )
Веб-сайт marlibrary.com.ua

Центральна міська бібліотека імені В. Г. Короленка— офіційна назва найбільшої бібліотеки в місті Маріуполь.

Історія[ред.ред. код]

Міську бібліотеку відкрили у січні 1904 року. В січні 2014 року бібліотека відсвяткувала 110-річчя з року заснування. Проте найстаріша публічна біліотека-читальня міста відкрита ще 1898 року.

Відкриттю бібліотеки посприяли письменник Олександр Серафимович (1863–1949), що мешкав і працював в місті, та благодійник Микола Олександрович Рубакін[1]. Первісно бібліотеку розмістили на тодішній Олександрівській площі (нині Театральний сквер) в маленькому пристосованому приміщенні. Первісний фонд був скромним і не перебільшував 10 000[2]. Первісне приміщення бібліотеки не збережене.

За часів СРСР[ред.ред. код]

Колишня Олександрівська чоловіча гімназія, нині Індустріальний коледж, фото 2007 р.

Громадянська війна та зміна влади ніяк не відбились на покращенні стану бібліотеки. 1923 року до її назви додали "імені В. Г. Короленка ". Лише в 1930-і роки бібліотеку переводять в нове і знову пристосоване приміщення на вул. Першотравневій, буд. 56 (нині повернуто історичну назву вул. Георгіївська). Радянська влада провела масову кампанію з ліквідації неписьменності, але обмежила доступ до багатьох іноземних видань і надто посилили цензурні обмеження та ідеологічну обробку громадян радянської імперії. цензурні обмеження стосувались навіть класиків російської літератури на кшталт Максима Горького та Лева Толстого. Так, остання стаття Л. Толстого «О соціалізмі» була надрукована лише один раз 1936 р. в академічному виданні і надзвичайно малим накладом. Полемічно-загострені і філософські статті письменника взагалі не пропускала в друк радянська цензура майже сімдесят років[3]

Велетенськими накладами друкують комуністичну пропагандиську літературу, котра і надходить до радянських провінційних бібліотек. Саме цим можна пояснити збільшення бібліотечних фондів міської бібліотеки до 100 000.

Більш укомплектованою в місті була бібліотека колишньої Олександрівської гімназії, корта мала і власний невеликий музей. Бібліотеку гімназії після її ліквідації передали у фонди краєзнавчого музея, що зробило її практично недоступною для широких верств.

За часів війни 1941–1945 рр[ред.ред. код]

1941 року Маріуполь потрапив до тимчасово окупованих теріторій німецько-фашистськими загарбниками. Комуністичну літературу загарбники знищили, а у фонди міської бібліотеки повернули доцензурні видання російських письменників[4].

Повоєнний період[ред.ред. код]

Під час відступу з міста німецькі загарбники розіслали вояків із смолоскипами та підпалили більшість житлових споруд історичної частини міста. Маріуполь палав і втрачав забудову. Міська бібліотека в черговий раз вимушено міняє розташування. Відтепер її адреса з грудня 1943 року — вул. Грецька, 13. Пристосоване приміщення погано опалювалось і взимку на столі бібліотекарів замерзали чорнила. Тим не менше бібліотека запрацювала. Фонд бібліотеки складався із книг, повернутих краєзнавчим музеєм і частково подарованих мешканцями міста. Після пожежі в 1959 році бібліотеку ім. В. Г. Короленка в черговий раз переводять в нове приміщення на проспект Республіки (нині пр. Леніна, 45).

Перше постійне приміщення[ред.ред. код]

Якщо місто не було обласним центром, за часів СРСР важко було міськраді пробити рішення на побудову спеціалізованого приміщення бібліотеки та знайти для будівництва кошти. Під час розбудови і подовження центральної магістралі Маріуполя на захід у 1970-і рр. за головпоштамтом було вибудовано декілька двоповерхових приміщень різного призначення, одне із яких і віддадуть під постійний корпус міської бібліотеки. В офіційних документах воно до останнього проходило за ішним призначенням.

Так з травня 1979 року міська бібліотека нарешті отримала постійне приміщення і відчинила свої двері за адресою пр. Леніна, 93-б, де розташований її центральний корпус.

Філії бібліотеки і реорганізації[ред.ред. код]

З 1970-х рр. розпочався етап реоганізацій бібліотечної справи, не завжди сприятливих для бібліотек. Із запровадженням централізованого бібліотечного обслуговування (з 1976 р.) почався новий етап розвитку міської бібліотеки ім. В. Г. Короленка в місті Маріуполь. Так, були збільшені кошти на придбання літератури й устаткування, збільшили штат співробітників до 9 осіб. Надійшов наказ про ствоення нових відділів: комплектування та обробки літератури, методико-бібліографічний, патентно-технічної літератури тощо.

Бібліотека отримала дванадцять (12) філій. Штат бібліотеки збільшився до тридцяти (30) осіб.

Економічна і політична криза радянської влади відбилася в 1989 році значним урізанням державних коштів на утримання бібліотек і руйнаціїю налагодженої системи централізованого комплектування фондів. Бібліотека імені В. Г. Короленка була вимушена (як і десятки інших) шукати позабюджетні джерела фінансування. Тому проводиться робота із залучення благодійної допомоги на підтримку бібліотеки від мешканців міста, громадських організацій, представників місцевої влади. По розвалу СРСР 1991 року Маріуполь опиняється в новій державі і в капіталістичній формації. Бібліотека вимушено звертається про підтримку до благодійників та бізнес — структур.

Міський літературний музей[ред.ред. код]

1996 року очільники бібліотечного закладу спромоглися заснувати міський літературний музей. Провінційному Маріуполю мало пощастило бути відображеним в літературі 19 століття. Один з найперших публіцистичних нарисів про Мариуполь — твір Г. Титова. (Г. Титов «Письма из Екатеринослава», 1849 р.)

Про народження індустрії в місті сповістив і письменник Олександр Серафимович, котрий недовго мешкав в місті. (Очерк «Никополь». 1897 р. про мариупольский металургійний завод «Нікополь-Провіданс»). Але саме місто тоді ще мало чим могло привабити письменника.

Про Маріуполь згадали радянські письменники І. Ільф та Є. Петров. Книга «Золоте теля», надруковане 1928 року, сповістило про бабусю одного з авантюрних синів лейтенанта Шмідта, котра мешкала в провінційному Маріуполі.

В 20 ст. місто зусиллями комуністичного уряду перетворили на значний індустріальний центр та вичавили з навколишніх сіл тисячі дешевої робітничої сили. Місто було відображене в тисячах газетних звітів і статей, і лише згодом стане приводом для написання нарисів та віршів місцевих письменників і поетів, типова доля багатьох провінційних міст країни. В кінці 20 століття нарешті прийшов час осмислення історії міста та драматичних подій його історії місцевими авторами (Аркадій Проценко «Улицами старого Мариуполя», Сергій Буров «Мариуполь. Былое», Лев Яруцький "Мариупольские храмы ", та «Мариупольская старина», обидві 1991 р. тощо).

На жаль, більшість експонатів музею — лише книги, подаровані авторами або читачами. За сприяння бібліотеки в музеї проводять презентації нових книг, творчі вечори, дні краєзнавства, вечори пам'яті маріупольських літераторів, тематичні екскурсії. Літературний музей потребує уваги і допомоги благодійників для придбання копій картин, графічних творів, скульптур малих форм для обладнання експозицій. Бібліотека буде вдячна за всіляку підтримку музея.

Канадсько-український бібліотечний центр[ред.ред. код]

Канадсько-український бібліотечний центр відкрито в травні 2002 року за сприяння канадського благодійного «Товариства друзів України». Базою обрано міську бібліотеку імені В. Г. Короленка[5]. Він був одинадцятий за рахунком серед утворених на східних теріторіях Україні. Книжковий фонд канадсько-українського бібліотечного центру складають непідцензурні видання дорадянського періоду та видання, надруковані за межами СРСР. Перш за все це економічні, філологічні, історичні і мистецтвознавчі видання. В структурі бібліотеки вони не головують, а додають знання про процеси, що відбувались в українській діаспорі Канади і в світі впродовж 20 ст.[6]

Бібліотека імені В. Г. Короленка в інформаційну добу[ред.ред. код]

Нові технічні реалії прйшли в бібліотеку з 2000 року, тоді було створено відділ електронної інформації та організовано автоматизацію бібліотечних процесів. А 2001 р. було відкрито Інтернет-Центр. Опанування нових інформаційних технологій, Інтернет, створення власного сайту міської бібліотеки, локальної мережі надали можливість бібліотеці не тільки автоматизувати низку бібліотечних процесів, створити власні електронні документи, але й розширити кількість інформаційних послуг, наблизити користувача до фондів.

Сучасна адреса[ред.ред. код]

  • пр. Леніна, 93-б
  • м. Маріуполь
  • 87500 Україна
  • тел: (0629)34-42-71
  • факс: (0629)34-43-23
  • e-mail: marlibrary@mail.ru

Часи роботи (на 2013 р.)[ред.ред. код]

  • Бібліотека працює з 9.00 до 17.30
  • Вихідні дні — понеділок, вівторок
  • Останній четвер місяця — санітарний день

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.marlibrary.com.ua/index.php?menu=history
  2. http://www.marlibrary.com.ua/index.php?menu=history
  3. ж «Огонёк», № 45, 1990
  4. http://www.marlibrary.com.ua/index.php?menu=history
  5. газета «Ильичёвец», 25 мая, 2002, сатья «Заграница нам поможет…»
  6. газета «Ильичёвец», 25 мая, 2002, сатья «Заграница нам поможет…»

Див. також[ред.ред. код]