Центральна міська бібліотека імені О. Пушкіна (Євпаторія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Центральна міська бібліотека імені О. Пушкіна
Центральна міська бібліотека імені О. Пушкіна.jpg
Центральний вхід до бібліотеки
45°11′26″ пн. ш. 33°22′06″ сх. д. / 45.19083333002777181° пн. ш. 33.368611110027778466° сх. д. / 45.19083333002777181; 33.368611110027778466Координати: 45°11′26″ пн. ш. 33°22′06″ сх. д. / 45.19083333002777181° пн. ш. 33.368611110027778466° сх. д. / 45.19083333002777181; 33.368611110027778466
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Тип публічна
Назва на честь Пушкін Олександр Сергійович
Розташування Євпаторія
Адреса Проїзд Анни Ахматової,23
Засновано 1912
Зібрання
Обсяг фондів ~ 90 000 видань

Центральна міська бібліотека імені О. Пушкіна у Вікісховищі?

Центральна міська бібліотека імені О. Пушкіна — центральна міська бібліотека Євпаторії. Фонд бібліотеки налічує понад 90 000 примірників книг і періодичних видань. Щорічно підписує 84 найменування журналів і газет. Фонд рідкісних і цінних видань налічує 600 екземплярів.

Історія[ред. | ред. код]

За часів Російської імперії[ред. | ред. код]

Центральна міська бібліотека ім. О. С. Пушкіна є промовистим свідченням практично всіх звершень і потрясінь минулого XX століття.

Ідея будівництва публічної, тобто безкоштовної бібліотеки вперше виникла в 1911 році: гласний міської думи Семен Езрович Дуван запропонував таким чином увічнити пам'ять про історичну дату 19 лютого 1861 року – дні скасування кріпосного права в Російській імперії. С. Е. Дуван представив на розгляд проект і план побудови, а також вказав найсприятливіше місце для майбутньої бібліотеки — ділянка з східного боку Театральної площі. Крім того, він виявив бажання збудувати та обладнати будівлю бібліотеки повністю за свій рахунок. Всю нелегку працю з проектування будівлі та спостереження за його спорудженням прийняв на себе абсолютно безоплатно архітектор П. Я. Сефер.

Будівля була зведена вже у 1912 році і обійшлася С. Е. Дувану в 25 тисяч рублів.

6 вересня 1913 року комісія з народної освіти схвалила каталог книг з різних галузей знань, які необхідно було придбати для фондів бібліотеки — всього близько 1,5 тисячі найменувань. Після цього С. Е. Дуван особисто закупив їх та віддав на перепліт до Києва. Своєму новонародженому дітищу він також пожертвував значну частину особистої бібліотеки.

Ініціатива С. Е. Дувана надихнула багатьох городян, які вирішили виділити власні кошти на обладнання бібліотеки та придбання книг. Серед них — Б. І. Казас, І. Б. Шишман, М. І. Шарогородський, Л. Я. Сефер, А. І. Васильєв. Зодчий П. Я. Сефер не тільки виділив на потреби бібліотеки 1000 рублів, але й приніс їй у дарунок близько 100 томів письменників-класиків. 252 найцінніші книги подарував новоявленій установі культури колишній вчитель С. Ф. Федоров; серед цих книг, що збереглися в бібліотеці і донині, — унікальний енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона.

29 жовтня 1913 року місцеве самоврядування ухвалило бібліотеку в своє ведення і уповноважило управу просити дозвіл присвоїти їй ім'я імператора Олександра II. Цікаво, що одним з головних напрямків діяльності бібліотеки, побудованої в основному з ініціативи та на кошти євпаторійських караїмів, повинно було стати широке висвітлення громадському і культурному житті караїмського народу, поширення відомостей про нього.

Урочисте відкриття і освячення публічної бібліотеки відбулося 14 липня 1916 року, незабаром після відвідин Євпаторії сім'єю імператора Миколи II. На жаль, архітектор П. Я. Сефер не дожив до цього радісного дня.

Вже через три місяці після відкриття бібліотека налічувала 1 100 читачів. Це не дивно, що в місті з 27-тисячним населенням було цілих 32 навчальних заклади, в тому числі повна чоловіча і жіноча гімназії, приватна школа, єдине в Росії караїмське духовне училище, татарське медресе. Першою завідуючою публічною бібліотекою була призначена М. М. Ромодіна, її помічницею — Б. А. Шамаш, що очолила потім цю установа в 1920—1922 роках. Фонд бібліотеки дорівнював 3000 томів і продовжував поповнюватися, так як С. Е. Дуван, обраний у 1915 році міським головою, знайшов можливості субсидувати бібліотеку на суму 3000 рублів щорічно.

За часів СРСР[ред. | ред. код]

За роки революції та громадянської війни бібліотека пережила багато потрясінь: разом з містом вона поперемінно потрапляла до рук то білим, то червоним, і при цьому безповоротно втрачала свої фонди. Бібліотекарі працювали при майже повній відсутності грошей і палива. Потім життя поступово стало налагоджуватися. Уже в 1924 році при бібліотеці була організована літературно-мистецька студія «Горн», влаштовувалися публічні лекції, доповіді, літературні турніри, випускалися навіть книги з творами членів студії. У 1937 році бібліотеці було присвоєно ім'я О. С. Пушкіна.

Під час німецько-фашистської окупації книжковий фонд був збережений лише дивом — його, з ризиком для життя, врятували ентузіасти бібліотеки.

Бібліотека до реставрації.

На жаль, більша частина рідкісних книг не змогла утриматися в рідних стінах. Багато дореволюційних видань з особливо гарними палітурками були передані в Алупкинський палац, частина фонду потрапила в запасники республіканської бібліотеки ім. І. Франка, унікальні краєзнавчі видання є зараз власністю Євпаторійського краєзнавчого музею.

У 1950-ті роки в бібліотеці працювали інтелігентні, що люблять книгу люди: А. В. Трофімова, Т. С. Фукі, Т. А. Рассказчікова, М. А. Акуратова, М. М. Смирнова; цікаві спогади про ці нелегкі, але повних творчої праці роках залишила бібліотекар В. А. Кузьмінська. Бібліотека співпрацювала з розтошованою поряд музичною школою, педагоги та учні якої часто виступали в читальному залі з концертами. Співробітники пересувного відділу носили великі партії книг у військові госпіталі, а також у промислові артілі міста, на швейну фабрику. При бібліотеці працював відділ іноземної літератури.

У 1974 році у стінах бібліотеки виник міський клуб любителів поезії. У його роботі брали жваву участь співробітники бібліотеки Є. А. Бесхлебнова, В. І. Вовк, Л. А. Соловйова.

У 1975 році євпаторійські бібліотеки об'єдналися в централізовану систему, ядром якої стала Центральна міська бібліотека ім. А. С. Пушкіна. Вона отримала статус адміністративного та методичного центру; при ній були створені нові відділи: методичний, бібліографічний, відділ комплектування та використання єдиного книжкового фонду. Якість роботи бібліотеки підвищилася, покращився склад її фонду. Це час, коли бібліотека стала проводити великі масові заходи в навчальних закладах міста, на промислових підприємствах, в санаторіях і пансіонатах.

У 80-ті роки в бібліотеці активно працював відділ Дружби народів, а також літературно-музична вітальня. Кілька років тут працювало Реріхівське товариство «Світ через культуру». Великий внесок у його діяльність внесла бібліограф читального залу Н. Г. Бухольц. У бібліотеці довгий час діяв музичний абонемент, створений за ініціативи завідуючої читальним залом С. А. Журавльової і знайомивший читачів зі світовою музичною класикою. Бібліотека по праву могла називатися осередком культури: тут виступали поети і прозаїки з літературного об'єднання ім. І. Сельвінського, євпаторійські композитори і музиканти, влаштовували виставки своїх картин місцеві художники.

У другій половині 80-х років бібліотека розробляє нову концепцію свого розвитку, суть якої полягає в наступному: бібліотека — важлива і невід'ємна частина інформаційної системи суспільства. Було відкрито ще один структурний підрозділ — кабінет технічної інформації, в якому зосереджувалася нова технічна та економічна література. Це була перехідна ступінь. Вже на початку 90-х років центральна бібліотека підійшла до якісно нового етапу свого існування — вона була перетворена в бібліотечно-інформаційний та культурно-просвітницький центр. Тепер вона самостійно організує свою діяльність, визначає форми і зміст співробітництва з різними підприємствами, установами, організаціями. У зв'язку з переходом економіки країни до ринкових відносин і з інтенсивним розвитком підприємництва кабінет технічної інформації, очолюваний Л. А. Соловйовою, був перепрофільований у сектор ділової інформації. В наш час[коли?] на його базі створений центр збору, зберігання і надання в користування інформації з питань місцевого самоврядування.

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

Саме в євпаторійській центральній міській бібліотеці у 1994 році стартувала щорічна Міжнародна конференція «Бібліотеки та асоціації в мінливому світі». Стало вже традиційним проведення виїзних засідань і семінарів цієї конференції у стінах бібліотеки ім. О. С. Пушкіна.

З середини 90-х років і аж до нинішнього дня головною метою роботи бібліотеки є задоволення запитів, пов'язаних з отриманням освіти. Цьому сприяло відкриття в місті великої кількості нових навчальних закладів, в основному філій різних вузів. Зміна методик викладання гуманітарних дисциплін та предметів соціально-економічного циклу, брак необхідної літератури, її дорожнеча — все це активізувало самостійну роботу студентів в бібліотеці. Тому бібліотека ім. О. С. Пушкіна набула статусу центру інформаційно-бібліографічного обслуговування студентів.

У 2003 році, до 2500-річчя Євпаторії, була проведена реконструкція Центральної міської бібліотеки, на її фасаді відновлені дві історичні написи: «Міська публічна бібліотека імені Імператора Олександра II» і «В пам'ять 50-річчя визволення селян від кріпосної залежності. Споруджена і обладнана на кошти Семена Езровича Дувана». Виконавчий комітет міської ради виступив з ініціативою по збору книг для бібліотеки. Цей заклик не залишив байдужими городян: протягом одного тільки першого тижня вони подарували бібліотеці 417 книг. Всього ж у ході благодійного марафону було передано в дар 1 376 примірників книг, в основному художньої літератури. Серед дарувальників — представники виконкому (міський голова О. П. Даниленко, його заступники, керівники відділів та управлінь), директори міських підприємств (С. А. Мамбета, Л. Г. Білоущенко, Є. Д. Храновський, С. А. Громов, С. В. Коротченко, О. В. Меломед), сім'я Похвальних, євпаторійський лікар, кандидат медичних наук В. Л. Хрущов і багато інших. Підсумки акції «Подаруй бібліотеці книгу» були підведені в урочистій обстановці 29 серпня 2003 — одночасно з презентацією відреставрованої центральної міської бібліотеки ім. О. С. Пушкіна.

Сьогодні Центральна міська бібліотека ім. О. С. Пушкіна — найбільш значуща з усіх бібліотек міста. В її фондах зберігається понад 90 000 примірників книг і періодичних видань. Вона щорічно підписує 84 найменування журналів і газет. Фонд рідкісних і цінних видань налічує 600 екземплярів. Розробляються різні бібліотечні програми, ведеться електронний каталог нових надходжень. Бібліотека є осередком культурного життя Євпаторії, центром спілкування і громадського інформування.

0308-Bibliotek

Джерела[ред. | ред. код]