Національний військово-історичний музей України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний військово-історичний музей України Pictogram infobox palace.png
National Military-Historical Museum of Ukraine logo.jpg
80-382-0111 Kiev Grushevskogo 30-1 005.JPG
50°26′42″ пн. ш. 30°32′24″ сх. д. / 50.44500000002777540° пн. ш. 30.54000000002777782° сх. д. / 50.44500000002777540; 30.54000000002777782Координати: 50°26′42″ пн. ш. 30°32′24″ сх. д. / 50.44500000002777540° пн. ш. 30.54000000002777782° сх. д. / 50.44500000002777540; 30.54000000002777782
Тип військовий
історичний і національний (15 січня 2010)
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Київ
Адреса Київ, вул. Грушевського, 30/1
Засновано жовтень 1995 року
Відкрито 14 червня 1998 року
Режим роботи щодня з 10:00 до 17:00, вихідний - понеділок
Фонд 50 000 одиниць[1]
Директор Ільєнко А.Б.
Сайт nvimu.com.ua
Національний військово-історичний музей України. Карта розташування: Київ
Національний військово-історичний музей України
Національний військово-історичний музей України (Київ)
Map

CMNS: Національний військово-історичний музей України у Вікісховищі
Kiev ukraine 966 army museum (57) (5870022126).jpg

Національний військово-історичний музей України — військово-історичний музей міста Києва. Музей є єдиним в Україні, який охоплює історію створення і розвитку військової справи на території України від доби бронзи до сьогоднішніх днів.

Створений у жовтні 1995 року на підставі наказу начальника управління виховної роботи Міністерства оборони України. Підпорядкований Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики міністерства[2].

Історія та діяльність[ред. | ред. код]

Робота зі створення музею розпочалася у жовтні 1995 року. У вересні 1996 року за рішенням міністра оборони України музей отримав статус головного музею в системі військово-музейної справи у Збройних силах України. Свої двері для відвідувачів музей відкрив у червні 1998 року і з цього часу він набув популярності у шанувальників військової історії. Музей розташований в будівлі Будинку офіцерів (пам'ятка архітектури), що був закладений у 1914 році і добудований під керівництвом архітектора Й. Ю. Каракіса[3] в 19311932 р.

15 січня 2010 року Центральному музею Збройних сил України відповідно Указу Президента України надано статус національного та перейменовано у Національний військово-історичний музей України.[4]

Національний військово-історичний музей України (далі НВІМУ) займається видавничою справою і є засновником «Військово-історичного альманаху», єдиного в Україні періодичного видання, яке ґрунтовно висвітлює військові події минулого, публікує спогади відомих військових діячів та наукові доробки дослідників військової спадщини. Також, на базі НВІМУ видавалося науково-популярне видання «Український військовий музей» — журнал, що висвітлює основні напрямки музейної роботи.

Експозиції[ред. | ред. код]

В експозиції Національного військово-історичного музею України відображена велична історія військової діяльності на теренах України. Музейні предмети кіммерійсько-скіфсько-сарматського періоду, часів Київської Русі, доби національно-визвольної боротьби XVII—XVIII ст., українських військових формувань періоду Першої світової війни та визвольних змагань початку XX ст. розповідають про звитягу та мужність, бойовий ратний подвиг народу при захисті рідної землі.

В експозиції музею також представлено раритетні предмети періоду військового будівництва першої половини XX ст., радянсько-німецької війни, боротьби партизанських загонів і підрозділів УПА в 1941—1944 роках, повоєнного будівництва і бойової діяльності військ Радянської армії на території України. Відвідувачі мають можливість ознайомитися зі зразками озброєння, різноманітної військової техніки, холодної та вогнепальної зброї, колекціями нагород, військових відзнак, прапорів, одностроїв. Також у 2010 році була відкрита виставка «Збройні сили України на варті держави», яка присвячена сучасним збройним силам та її розвитку з моменту заснування у 1991 році.

Проводиться робота щодо виконання наукового проекту НВІМУ «Воєнна історія України» з дослідження проблем військової історії з сивої давнини до сучасного періоду у різних регіонах України. Ці конференції мають загальнодержавне значення, вони сприяють відродженню, розвитку та популяризації воєнно-історичної науки в Україні. Вже сьогодні музей має потужну наукову базу, до якої залучається все більше дослідників воєнної історії.

Виставка-реквієм «Герої не вмирають!»[ред. | ред. код]

Філії[ред. | ред. код]

До складу Національного військово-історичного музею України входять п'ять філій:

На непідконтрольній території[ред. | ред. код]

Керівництво музею[ред. | ред. код]

Колишні керівники музею[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Карпов, В. 100 років з дня створення першого військово-історичного музею в Україні // Український військовий музей. — 2010. — № 2. — С. 6.
  2. Департамент військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України. Міністерство оборони України (офіційний вебсайт). Процитовано 31 грудня 2017. 
  3. Тетяна Трегубова, Лариса Федорова. Будинок військової школи, 1914—18, 1931 // Звід пам'яток історії та культури України, 1999 . (стор. — 334).
  4. Указ Президента України № 29/2010

Посилання[ред. | ред. код]