Центральноафриканська Республіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Центральноафриканська Республіка
République Centrafricaine
Ködörösêse tî Bêafrîka

Прапор Герб
Девіз: "Unité, Dignité, Travail"
фр. "Єдність, гідність, праця"
Гімн: La Renaissance
E Zingo
Розташування Центральноафриканської Республіки
Столиця
(та найбільше місто)
Бангі
4°22′ пн. ш. 18°35′ сх. д. / 4.367° пн. ш. 18.583° сх. д. / 4.367; 18.583
Офіційні мови Санго, французька
Державний устрій Республіка
 - Президент Катрін Самба-Панза
 - Прем'єр-міністр André Nzapayeké
Незалежність від Франції 
 - Дата 13 серпня 1960 
Площа
 - Загалом 622 984 км² (43)
 - Води (%) 0
Населення
 - оцінка 2007 р. 4 216 666 (124)
 - перепис 2003 р. 3 895 150
 - Густота 6 77/км² (191st)
ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка
 - Повний $5,015 млрд. (153)
 - На душу населення $1198 (167)
ВВП (номінальний) 2006 р., оцінка
 - Повний $2,006 млрд. (153)
 - На душу населення $355 (160)
ІРЛП  (2004) 0.353 (низька) (172)
Валюта Франк КФА (XAF)
Часовий пояс WAT (UTC+1)
 - Літній час не спостерігається (UTC+1)
Домен інтернету .cf
Телефонний код +236

Центральноафрика́нська Респу́бліка (фр. République Centrafricaine) (до 1960 р. — Убангі-Шарі) — держава в Центральній Африці, розташована трохи північніше екватора між 2° і 11° північної широти та 14° і 27° східної довготи. Межує на північному сході з Суданом і сході з Південним Суданом, півдні з ДРК і Конго, заході з Камеруном і північному-заході з Чадом. Столиця — місто Бангі.

Площа 622436 км²; З заходу на схід країна протягується на 1200 км, з півночі на південь на 600 км. До Атлантичного океану її відділяє відстань 500 км, до Середземного моря 2300 км та до Червоного моря 2300 км.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше у статті Історія Центральноафриканської Республіки

Незалежність від Франції отримана 13 серпня 1960. У 1965 році відбувся військовий переворот, очолюваний полковником Бокасса, що оголосив себе довічним президентом і імператором. Він був зміщений президентом Девідом Дако в 1979, що у свою чергу був зміщений генералом Андре Колинба в 1981 році. На референдумі 1986 була прийнята нова конституція; масові демонстрації за проведення реформ відбулися в 1990 і 1991. В 1991 році в країні була введена багатопартійна система.

Природа[ред.ред. код]

Будова поверхні[ред.ред. код]

Майже всю територію країни займає обширне плоскогір'я Азанде. В тектонічному відношенні воно являє собою виступ стародавньої, докембрійської основи африканської платформи. Породи основи — кварцити, гнейси, сланці і ін. — сильно метаморфизовані, зім'яті в складки і у різний час були прорвані гранітними інтрузіями.

Плоскогір'я утворилось в результаті процесів вивітрювання та активної діяльності поверхневих вод, що проходили на фоні неоднократних повільних піднять африканської платформи.

Азанде — слабохвилясте, висотою 600—900 м плоскогір'я з численними куполоподібними острівними горами, розділене широкими та плоскими долинами рік, що належать до басейнів Конго і Шарі і течуть з півночі на південь.

Над плоскогір'ям підвищуютья сильно порізані ріками останцові гранітні масиви висотою понад 1000 м: на заході масив Яде з вершиною Нгая (1388 м), на сході — масив Фертит, що складається з гірського ланцюга Бонго та гряди Дар-Шалла. По периферії масиву Фертит та між масивом Яде і долиною ріки Убангі докембрійські породи перекриті відкладеннями мезозойських континентальних пісковиків.

На півночі країни підвищення Азанде поступово переходить в плоскі, місцями заболочені рівнини південного краю впадини Чад.

Корисні копалини[ред.ред. код]

Геологічна будова території дозволяє припускати, що недра країни багаті на різноманітні корисні копалини, але вивчені вони дуже слабо.

З 1930 року добуваються алмази, більша частина з яких (біля 40 %) є ювелірними. Основні родовища, головним чином розсипні розташовані в басейнах рік Лобає і Санга, а також на південному-сході в районі Бріа.

Родовище урану було відкрито французьким комісаріатом по атомній енергії в 1959 році в містечку Бакума на півночі країни. Запаси урану оцінюються в 10-16 тис. тонн.

В багатьох районах знайдені рудовияви золота. Домінують розсипні родовища, приурочені до річних долин, але промислового значення не мають.

Родовище залізної руди відкрите в 1948 році в Богоені, за 120 км на північний схід від Банги. Запаси становлять 3,5 млн тон, а середній вміст заліза — 63 %. В руді практично відсутні шкідливі домішки.

В 1976 році розвідка з штучного супутника Землі зафіксувала в південних районах країни, біля міст Боалі, Босембеле, Сиб'ю, Бамбарі, наявність крупного родовища залізної руди названого Бангійською аномалією.

Також знайдені признаки покладів мідної руди на південному сході країни, на північному схилі хребету Бонго. Це родовище вважається продовженням відомого суданського мідемісного басейну.

Недра ЦАР також містять руди нікеля, хрому, олова, графіту. Різноманітні родовища будівельних матеріалів, серед яких найвідоміше родовище вапна Фатіма біля Банги (запаси оцінюються в 3 млн т).

Клімат[ред.ред. код]

Специфіку екваторіально-мусонного клімату визначає положення ЦАР між екватором і північним тропіком.

Клімат країни формується під впливом двох повітряних потоків — теплого вологого морського повітря з Атлантики (екваторіального мусону) та спекотних повітряних мас північно-східних пасатів. Мусони досягають найбільшого поширення з березня — квітня до жовтня — листопада. Це сезон дощів, продовжуваність якого скорочується до півночі. Крім того середньорічна кількість опадів зменшується з заходу на схід. В інші місяці року (сухий сезон) дме північно-західний сухий вітер континентальних пасатів — харматтан

Розбіжності клімату окремих частин країни визначаються в основному продовжуваністю сухого періоду та кількістю опадів за рік. Хоча середньорічна температура по всій території країни досить велика — 20 — 25°С, спостерігаються середньодобові та середньомісячні коливання температур в різних районах.

Абсолютний температурний максимум — 44,2°С, був зафіксований в Бірао у 1953 році.

Середньомісячна температура у м. Банга 21° — 31°С. Опадів 1000 −1200 мм в рік, на півночі до 1600 мм.

Виділяється три кліматичні зони:

  • сахело-суданська — на півночі, найсухіша. Досить часто бувають засухи. Дощі дуже рідкі, особливо з листопада до березня, під час сухого сезону.
  • судансько-гвінейська — в центральній частині. Сухий сезон триває з листопада до березня, дощовий з з квітня до жовтня. Середньорічна температура 20 °C, а середньорічна кількість опадів 900 мм.
  • зона вологих тропіків (убангійського клімату) — на півдні. Дощі тут закінчуються на короткий період, з грудня до лютого. Середньорічна температура становить 25 °C, а середньорічна кількість опадів — 1300 мм.

Водні ресурси[ред.ред. код]

Річка Убангі

Водні ресурси країни формуються в основному за рахунок опадів, що живлять розгалужену мережу малих і великих річок, а також поповнюють ґрунтові води. Скрізь на території країни спостерігається тропічний режим опадів, але характер дощів різноманітний. Виділяють три типи дощів:

  • грозові місцеві дощі — інтенсивні та нетривалі;
  • шквалисті зливи, що дають найбільшу кількість опадів і супроводжуються сильними поривчастими вітрами;
  • малоінтенсивні дощі, що характеризуються великою тривалістю.

Ріки країни, в своїй більшості бурхливі та порожисті, судноплавні тільки в низовинах. Всі вони мають широкі долини із слабо терсированими, зручними для землеробства схилами.

Впродовж річок, як правило, проходять природні межі розселення центральноафриканських народів.

Річки північної частини країни належать до басейну найбільшої річки в північній частині країни — Шарі (її притоки Бемінгі і Аук беруть початок в горах Бонго), що впадає в озеро Чад, а південної до басейну ріки Конго. Інші ріки цієї системи — Бангоран, Бамінгі, Грибінгі — дуже порожисті і сильно міліють в сухий сезон.

Річки південної частини, басейни яких займають 2/3 її території, впадають в найбільшу річку країни — Убангі. Убангі утворюється від злиття рік Уеле і Мбоу на південному сході країни і несе свої води в річку Конго.

Більша частина річок судоплавна в повінь, а Убунгі цілий рік до Бангі. Це головна транспортна артерія країни.

Річка Санга, права притока Конго, утворена злиттям Кадеї і Мамбере на крайньому південному заході країни. Її протяжність — 1300 км. Ріка судоплавна круглий рік.

На багатьох річках є водоспади.

Ґрунти та рослинність[ред.ред. код]

На більшій території країни переважають високотравні савани, місцями чергуються із саванними лісами, дерева яких скидають листя в сухий сезон. На крайній півночі рослинний покрив нагадує засушливий степ. Це зона сухих чагарників або опустиненних саван з рідкими деревами. Тут переважають колючі чагарники, що стеляться, різні види акацій і низькі злаки, що ростуть пучками. Ландшафти північних районів дуже одноманітні, особливо в сухий сезон, коли рівнини покриваються сіро-бурою жорсткою травою, серед якої подекуди підвищуються безлистові дерева та чагарники, вкриті колючками. В цій зоні розповсюджені найбідніші червоно-бурі ґрунти. Вони сформувались в умовах засушливого клімату. Землеробство тут можливе лише при використанні штучного зрошення.

Тваринний світ[ред.ред. код]

Національні парки[ред.ред. код]

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

В адміністративному відношенні країна поділяється на префектури (області), які в свою чергу поділяються на субпрефектури (округи). Назви префектур в основному походять від назв річок, що протікають по їх території. Всього в країні 17 префектур, включаючи столицю і прилеглу до неї область, що утворює особливу адміністративну одиницю.

Префектура Префектура (фр.) Центр Площа, км² Населення (2003), чол.
Бамбінґі-Банґоран Bambingui-Bangoran Нделе 58 200 43 229
Банґі Bangui Банґі 67 622 771
Вакага Vakaga Бірао 46 500 52 255
Верхнє Котто Haute-Kotto Бріа 86 650 90 316
Верхнє Мбому Haut-Mbomou Обо 55 530 57 602
Кемо Kémo-Gribingui Сіб'ю 17 204 98 881
Лобае Lobaye Мбаїкі 19 235 246 875
Мамбере-Кадеї Mambéré-Kadéï Бербераті 30 203 364 795
Мбому Mbomou Банґасу 61 150 164 009
Нана-Гребізі Nana-Gribizi Кага-Бандоро 19 996 117 816
Нана-Мамбере Nana-Mambéré Буар 26 600 233 666
Нижнє Котто Basse-Kotto Мобає 17 604 249 150
Омбелла-Мпоко Ombella-Mpoko Бімбо 31 835 356 725
Санга-Мбаере Sangha-Mbaéré Нола 19 412 101 074
Уака Ouaka Бамбарі 49 900 276 710
Уам Ouham Босанґоа 50 250 369 220
Уам-Пенде Ouham-Pendé Бозум 32 100 430 506

Політична система[ред.ред. код]

Політична система — однопартійна військова республіка.

Глава держави й уряду Андре Колинба з 1981.

За даними рейтингу «Неспроможних держав» на 2013 рік, Центральноафриканська Республіка посідає в ньому дев'яте місце[1].

Релігія[ред.ред. код]

Близько 50 % віруючих християни — (протестанти 25 %, римо-католики 25 %). Дотримуються місцевих традиційних вірувань — 35 %, мусульмани — 15 %.

Економіка[ред.ред. код]

Основою економіки є сільське господарство, в якому працює близько 70 % населення. Експорт: алмази, уран, кава, бавовна, деревина, тютюн, просо, батат.

Промисловість розвинена слабо. Видобувають алмази (2 % світового видобутку). Ведуться заготівлі цінних порід деревини (16 % експортних надходжень). Електроенергія виробляється переважно на ГЕС (82 %). Обробна промисловість представлена деревообробною, харчовою, та легкою промисловостями.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Головна галузь — рослинництво. Експортне значення має вирощування бавовни, кави, тютюну, a також збір соку гевеї. Обробляють маніок, ямс, кукурудзу, цукрову тростину, арахіс, банани. Тваринництво має підсобний характер.

Транспорт[ред.ред. код]

Докладніше у статті Транспорт в Центральноафриканській Республіці

Залізниць немає. Протяжність автомобільних доріг 23,8 тис. км. Протяжність водних шляхів 800 км. Головна річка — Убангі. Головний річковий порт — Бангі.

Зовнішня торгівля[ред.ред. код]

На експорт поставляються: алмази, деревина, кава, бавовна, тютюн. Імпортується: паливо, машини і обладнання, промислові та продовольчі товари. Основні торговельні партнери; країни Бенілюксу, Франція, Камерун, Кот-д'Івуар.

Населення[ред.ред. код]

Жінки фуле в Паоуа.

Населення Центральноафриканської Республіки збільшилося майже в чотири рази з моменту здобуття незалежності. У 1960 році населення складало 1 232 000 чол.; за оцінкою ООН 2014 року, приблизно 4 709 000.[2]

За оцінками Організації Об'єднаних Націй, приблизно 11 % населення у віці між 15 і 49 років ВІЛ-позитивні.[3] Тільки для 3 % населення країни антиретровірусна терапія є доступною, в порівнянні з 17 % охопленими в сусідніх країнах — Чаді та Республіці Конго.[4]

Населення розділене на більш ніж 80 етнічних груп, кожна з яких має свою власну мову. Найбільші етнічні групи: головним чином банда і гбайя (понад 50 % населення), азанде, гбанді, в лісах пігмеї, включаючи європейців в основному французького походження.

Мови[ред.ред. код]

Докладніше у статті Мови в Центральноафриканській Республіці

Мови: санго (національна), французька (державна).

Освіта[ред.ред. код]

Народна освіта в Центральноафриканській Республіці є безкоштовною і обов'язковою у віці від 6 до 14 років.[5] Тим не менш, приблизно половина дорослого населення країни неграмотна.[6]

Вища освіта[ред.ред. код]

Університет Бангі — громадський університет, розташований у Бангі, включає в себе медичну школу, і Евклідовий університет, міжнародний університет у Бангі — дві установи вищої освіти в Центральноафриканській Республіці.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Прапор Кабо-Верде Це незавершена стаття про Центральноафриканську Республіку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Чад Чад Судан Судан
Камерун Камерун Gray compass rose.svg Південний Судан Південний Судан
Конго Конго Flag of the Democratic Republic of the Congo.svg ДР Конго