Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка

Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка
ЦДУ|рівень акредитації
Центральний корпус університету
48°30′52″ пн. ш. 32°15′41″ сх. д.
Тип	державний
Країна	Україна
Назва на честь	Винниченко Володимир Кирилович
Засновано	21 травня (день університету) 1921 (103 роки)
Ректор	Соболь Євген Юрійович
Складається з	Факультет філології та журналістики КДПУ ім. В.Винниченка і Фізико-математичний факультет КДПУ ім. В.Винниченка
Випускники	Категорія:Випускники Центральноукраїнського педагогічного університету
Адреса	25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 1.
Сайт	www.cusu.edu.ua
Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University у Вікісховищі

Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка (ЦДУ) — заклад вищої освіти в Україні IV рівня акредитації. У рейтингу за 2013 рік усіх закладів вищої освіти України за даними Ranking Web of Universities (Webometrics) від 7.02.2013 р. університет посів 12 сходинку, а також за результатами рейтингу «Топ-200 Україна» у 2012—2013 н.р. університет посів 5 місце — з-поміж 17 ВНЗ педагогічного профілю.

Структура

Структура підрозділів університету визначається ректором, відповідно до Положення «Про державний вищий заклад освіти» та основних завдань діяльності ВЗО.

Основними структурними підрозділами ЦДУ є:

• Факультет математики, природничих наук та технологій
  • кафедра природничих наук, хімії, географії та методик їхнього навчання
  • кафедра фізики, біології та методик їхнього навчання
  • кафедра математики, інформатики, економіки та методик їхнього навчання
  • кафедра математики, статистики та інформаційних технологій
  • кафедра теорії та методики технологічної підготовки, охорони праці та безпеки життєдіяльності
• Факультет історії, бізнес-освіти та права
  • кафедра історії України та всесвітньої історії [Архівовано 16 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  • кафедра права та правоохоронної діяльності [Архівовано 16 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  • кафедра філософії, політології та психології [Архівовано 16 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
• Факультет педагогіки, психології та мистецтв
  • кафедра педагогіки та менеджменту освіти [Архівовано 16 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  • кафедра педагогіки дошкільної та початкової освіти [Архівовано 16 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  • кафедра педагогіки спеціальної та соціальної освіти [Архівовано 16 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  • кафедра психології [Архівовано 16 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  • кафедра методик дошкільної та початкової освіти [Архівовано 16 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  • кафедра мистецької освіти [Архівовано 29 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Факультет української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій
  • кафедра перекладу, прикладної та загальної лінгвістики [Архівовано 29 грудня 2021 у Wayback Machine.]
  • кафедра германських мов та методик їхнього навчання [Архівовано 29 грудня 2021 у Wayback Machine.]
  • кафедра української мови та журналістики [Архівовано 29 грудня 2021 у Wayback Machine.]
  • кафедра української та зарубіжної літератури [Архівовано 29 грудня 2021 у Wayback Machine.]
  • кафедра лінгводидактики та іноземних мов [Архівовано 29 грудня 2021 у Wayback Machine.]
  • ліцензований мовний центр [Архівовано 29 грудня 2021 у Wayback Machine.]
  • інформаційний центр ЄС [Архівовано 29 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Факультет фізичного виховання
  • кафедра фізичного виховання і рекреаційно-оздоровчої роботи [Архівовано 16 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  • кафедра теорії і методики фізичного виховання [Архівовано 16 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  • кафедра теорії та методики олімпійського і професійного спорту [Архівовано 29 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Відділення підготовки та перепідготовки спеціалістів.

Історичні відомості

Педагогічна освіта на Кіровоградщині має давню історію. Ще 1881 року при громадській жіночій гімназії міста Єлисаветграда був відкритий VIII додатковий педагогічний клас. Його випускниці ставали вчительками початкових шкіл чи займалися «вільною практикою». На початку XX століття народного вчителя готували також педагогічні курси та духовна семінарія.

У буремні роки української національної революції гостро постала потреба підготовки кваліфікованих педагогічних кадрів для нової української школи. Влітку та восени 1918 року діячі Єлисаветградського міського земства і товариства «Просвіта» почали вимагати від уряду гетьмана Павла Скоропадського рішення про відкриття у місті Єлисаветграді педагогічного вишу. Але дійсні спроби реалізації цих планів було зроблено лише за правління наступного українського уряду завдяки значній підтримці нашого земляка, голови Директорії Володимира Винниченка. 26 січня 1919 року Директорія УНР ухвалила рішення про створення у Єлизаветграді закладу з підготовки вчителів. Але в результаті поразки Директорії здійснити ці плани так і не вдалося, навіть звістка про постанову щодо вчительського інституту загубилася десь на кривавих шляхах війни і до Єлисаветграда так і не дійшла.

1920-ті

Першим реальним кроком із створення вищого педагогічного закладу на Єлисаветградщині стало відкриття 1 червня 1921 року педагогічних курсів, які готували вчителів для початкових шкіл. У краї розгорнулася боротьба з неписьменністю, бракувало викладачів у школах, тому випускники педкурсів не лише працювали в початковій ланці, а й часто ставали викладачами всіх навчальних предметів у старших класах, вели значну громадську та просвітницьку роботу серед населення. У 1925 році педагогічні курси було реорганізовано в Зінов'євський педагогічний технікум, який продовжував підготовку вчителів для початкової школи. Бракувало коштів, обладнання, кабінетів. 1927 року педагогічний технікум одержав приміщення колишньої громадської жіночої гімназії, яке стало рідною домівкою для багатьох поколінь випускників нашого університету.

У краї постійно не вистачало вчителів старших класів семирічки. Реорганізація системи освіти, яка розпочалась 1929 року, призвела до утворення в складі педагогічного технікуму перших факультетів, що поклало початок його перетворенню на інститут соціального виховання з трирічним строком навчання.

1930-ті

1 жовтня 1930 року Рада Народних Комісарів УСРР прийняла офіційну постанову про відкриття інституту народної освіти, який складався з чотирьох факультетів: техніко-математичного, агро-біологічного, історико-економічного та мовно-літературного. Було утворено п'ять кафедр: математики, біології, історії, педагогіки, української мови і літератури. В інституті працювало 26 викладачів. Навчалося понад 300 студентів.

1933 року інститут соціального виховання реорганізується в педагогічний інститут з фізико-математичним і хіміко-біологічним факультетами із строком навчання чотири роки. Кількість викладачів зростає до 32, працює 7 кафедр. 1935 року на базі Кіровоградського педінституту утворюється учительський інститут з дворічним строком навчання. Одночасно продовжували навчання студенти II—IV курсів, які працювали за програмою педагогічного інституту. На цей час існувало вже 9 кафедр, на яких працювали 54 викладачі. У липні 1937 року Кіровоградський інститут одночасно провів випуск педагогічного й учительського інститутів, а також достроково направив на роботу студентів третіх курсів. У школи області, які потребували кваліфікованих педагогічних кадрів, було направлено 508 учителів математики, хімії і біології, природознавства і географії.

У вересні 1937 року при учительському інституті було організовано третій факультет — мови й літератури з двома відділами: російським та українським. На той час у виші навчалося 530 студентів. Навчально-виховний процес забезпечували 10 кафедр: фізики, математики, природознавства, хімії, педагогіки, основ марксизму-ленінізму, географії, військово-фізкультурної, російської мови та літератури, української мови та літератури. Було створено 9 навчальних кабінетів, 5 лабораторій. Зростав інститут, збільшувалась кількість студентів та викладачів, поліпшувалася матеріально-технічна база.

1 вересня 1939 року поряд з учительським інститутом відновлюється і педагогічний інститут у складі трьох факультетів: фізико-математичного, географічного, мови і літератури з російським та українським відділеннями. Кіровоградський інститут у передвоєнні роки перетворився у великий навчальний комплекс, що складався зі стаціонарного та заочного педагогічного й учительського інститутів і вечірнього учительського інституту. В ньому діяло 12 наукових кафедр та налічувалося 62 особи професорсько-викладацького складу. Інститут мав один навчальний корпус, 5 лабораторій, 9 навчальних кабінетів, бібліотеку з фондом у 80 тисяч томів, ботанічний сад з оранжереєю, три майстерні. Крім того, при інституті працював робітфак. З 1929 по 1941 рр Кіровоградський педагогічний і учительський інститути підготували 2025 висококваліфікованих вчителів для школи.

1940—1950-ті

Друга світова війна перервала мирне життя людей, перекроїв долі викладачів і студентів інституту. Зі зброєю в руках стали вони на захист України. У боях на фронтах війни, у нациських катівнях загинули заступник директора інституту Олексій Микитович Коцюба, секретар партбюро Сергій Миколайович Остапенко, секретар комітету ЛКСМУ Василь Олексійович Дикий, помічник директора інституту Михайло Мойсейович Карнаух, викладачі Петро Федорович Непомнящий, Бенціон Якович Гольцман, Павло Феоктистович Романовський, Федот Кононович Сивовна, випускник вишу лейтенант Антон Антонович Богун. У підпільно-диверсійних організаціях боролися з ворогом колишні студенти Петро Іванович Лахман, Олена Захарівна Бур'янова та інші молоді патріоти.

У січні 1944 року до Кіровограду увійшли радянські війська. Відразу ж починається відновлення педагогічного інституту, який зазнав значних збитків: розтрощено й пограбовано навчальні кабінети, лабораторії, розкрадено й спалено книги з вишівської бібліотеки, зруйновано обидва корпуси студентських гуртожитків. Загальна сума збитків становила понад 6 мільйонів карбованців. Приміщення інституту (у минулому жіноча гімназія) було зайняте під госпіталь.

Директором інституту було призначено Сидора Карповича Королюка, який очолював виш з 1936 року. Заняття розпочалися вже 25 березня 1944 року, 382 студенти знову сіли за парти. Не вистачало кваліфікованих викладачів, великої шкоди завдавали репресії. І все ж уперше за час існування інституту утворилося невелике ядро викладачів-науковців. Тут працювали: доктор математичних наук — Лівшиць, чотири доценти й кандидати наук, два старших викладачі, допущених до захисту кандидатських дисертацій. У 1948—1949 навчальному році у виші вже працювало 77 осіб професорсько-викладацького складу, серед них — 1 професор, 5 доцентів, 31 старший викладач, 40 викладачів та асистентів. У 50-х роках було випущено 9 томів наукових записок інституту, які свідчили про зрослий науковий потенціал вишу. 1955 року здійснено останній випуск учителів за дворічним строком навчання, і виш перейшов на підготовку кадрів з вищою освітою за навчальними планами педагогічного інституту.

Поступово виш зростає, збільшується кількість факультетів і кафедр, поліпшується якість навчання і виховання. 1956 року на базі педагогічного училища фізвиховання відкривається факультет фізичного виховання інституту. 1959 року розпочав роботу педагогічний факультет, який готував учителів початкових класів з вищою освітою. 1962 року відкрито факультет англійської мови, а 1967 — музично-педагогічний. З вересня 1978 року відновив свою роботу історичний факультет.

1960—1980-ті

Виш розростався, будувались нові навчальні корпуси, гуртожитки. Відкривались лабораторії. Великий внесок у розвиток педагогічного інституту зробив його ректор Федір Гнатович Овчаренко, який почав працювати з 1967 року. Його життєвим кредо було служіння людям і обраній справі. На початку 70-х років професію вчителя у Кіровоградському державному педагогічному інституті здобувало близько 4 тисяч студентів. 1978 року ректором педінституту став Олег Євгенович Поляруш, який перебував на цій посаді чверть віку. Стрімке зростання невеличкого провінційного вишу і перетворення його у справжній науково-педагогічний осередок регіону було підтверджено 1982 року, коли колектив інституту став переможцем соціалістичного змагання серед вищих педагогічних закладів СРСР.

1990-ті

У середині 1990-х років педагогічний інститут виходить на нові рубежі свого поступу. Створюється навчально-науковий виробничий комплекс «Неперервна освіта», до складу якого ввійшли найкращі середні заклади освіти області, почало роботу обласне відділення Малої Академії наук, відкривається магістратура.

4 квітня 1997 року Постановою Кабінету Міністрів України Кіровоградському державному педагогічному інституту було надано статус державного педагогічного університету. Ця подія започаткувала новий етап історії вищого педагогічного закладу освіти на Кіровоградщині.

2000-ні

З травня 2003 року до квітня 2005 року посаду ректора обіймав доктор педагогічних наук, професор Валерій Вікторович Радул. У листопаді 2005 року на посаду ректора університету було обрано доктора філологічних наук, професора Клочека Григорія Дмитровича.

2 грудня 2010 року на посаду ректора був обраний заслужений діяч науки, культури, професор Завіна Віталій Іванович, який трагічно загинув в лютому 2011 року. Нині університет очолює доктор філологічних наук, професор Семенюк Олег Анатолійович.

Сучасність

Згідно наказу Міністерства освіти i науки України від 27 березня 2017 року № 467, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка перейменовано на Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка.

На сучасному етапі метою освітньої діяльності університету є підготовка фахівців нового покоління з рівнем освіти, гідним найкращих вищих навчальних закладів світу. Вони здатні працювати в умовах інтеграції України до світового співтовариства й конкурувати на світовому ринку праці. За останні роки університет здобув широке визнання та авторитет серед абітурієнтів, педагогічної та наукової спільноти.

20 вересня 2022 року наказом Міністерства освіти i науки України університет перейменовано на Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка.

Провідні науковці університету

• Величко Степан Петрович
• Громко Тетяна Василівна
• Дьомін Сергій Петрович
• Завіна Віталій Іванович
• Ковтюх Світлана Леонідівна
• Коротков Анатолій Єгорович
• Крижанівська Ольга Іванівна
• Куценко Леонід Васильович
• Марко Василь Петрович
• Михида Сергій Павлович
• Поляруш Тамара Іванівна
• Сурмін Юрій Петрович

Цікаві факти

• Втретє ректорами ЦДПУ ім. В.Винниченка стають професори, які здобули освіту на філологічному факультеті (Поляруш О. Є., Клочек Г. Д., Семенюк О. А.).

Випускники

• Категорія:Випускники Центральноукраїнського педагогічного університету
• Бондаренко Анна Володимирівна — українська скрипалька, підприємець і громадський діяч.
• Голий Віктор Анатолійович (1981—2014) — доброволець Збройних сил України, учасник російсько-української війни
• Гончаренко Юрій Борисович — український художник
• Міщенко Гаврило Панасович — географ
• Ольга Мігель — українська письменниця
• Віктор Орлі — французький художник
• Вікторія Шкабой — українська письменниця

Світлини

• 
  Корпус № 1
• 
  Корпус № 5

Посилання

• Офіційний сайт ЦДПУ [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.]
• Гуртожитки ЦДПУ ім. В. Винниченка [Архівовано 16 жовтня 2018 у Wayback Machine.]

Література

• Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка — 95 років в історії та розвитку Центральної України: [тексти доп. регіон. наук. конф. / редкол. О. А. Семенюк. — Кропивницький: КДПУ ім. В. Винниченка, 2017. — 159 с. : іл., табл. ; 21 см. — Бібліогр. в кінці доп. –100 пр. — ISBN 978-966-7406-88-2
• Постолатій В. Педагогічна освіта на Кіровоградщині (1865—1965 рр.) / В. Постолатій. — Кіровоград, 2006. — 144 с.
• Фізико-математичному факультету — вісімдесят: витоки, становлення, сьогодення, перспективи / за заг. ред. Р. Я. Ріжняка. — К. : КОД, 2010. — 160 с. — ISBN 978-966-1508-57-5
• Шевченко С. Історія Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (1964—1999 рр.) / С. Шевченко. — Кіровоград: Акорд, 2005. — 127 с.