Центріоль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема центріолі

Центріоль — невелика органела, що входить до складу клітинного центру, знаходиться в цитоплазмі біля ядра.

Являє собою циліндр, стінки якого побудовані з дев'яти триплетів мікротрубочок, довжина 0,2—0,8 мкм. Структурним елементом мікротрубочок є білок тубулін. В клітинах зазвичай знаходяться дві центріолі, оточені центросомою. Центріоль характерна для усіх тваринних та деяких рослинних клітин.

Функція центріолі полягає в утворенні веретена поділу під час розмноження клітин. Крім того вони беруть участь в утворенні війок та джгутиків.

Будова[ред.ред. код]

Термін був запропонований Теодором Бовері[en] в 1895 році. Тонку будову центріолей вдалося вивчити за допомогою електронного мікроскопа. У деяких об'єктах вдавалося спостерігати центріолі, зазвичай розташовані в парі (діплосома), і оточені зоною більш світлої цитоплазми, від якої радіально відходять тонкі фібрили (центросфери). Сукупність центріолей і центросфери називають клітинним центром.

Найчастіше пара центріолей лежить поблизу ядра. Кожна центриоль побудована з 27 циліндричних елементів ( мікротрубочок), згрупованих в 9 триплетів утворених в результаті полімеризації білка тубуліна. Дев'ять триплетів микротрубочок розташовані по колу, утворюючи таким чином порожній циліндр. Його ширина близько 0,15 мкм, а довжина такого циліндра 0,3-0,5 мкм. Перша микротрубочка триплета (А-микротрубочка) має діаметр близько 25 нм і товщину стінки 5 нм, яка складається з 13 глобулярних субодиниць. Довжина кожного триплета дорівнює довжині центриоли. Друга і третя (B і C) мікротрубочки відрізняються від A-мікротрубочки тим, що вони є неповними, містять 11 субодиниць і впритул прилягають до своїх сусідів Кожен триплет розташовується до радіусу такого циліндра під кутом близько 40 °

Функції[ред.ред. код]

Центріолі завжди бувають розташовані в зоні без чітко вираженої структури, яка ініціює розвиток микротрубочок. Цю область клітини називають центросомою. Саме вона утворює веретено поділу, а не центріолі. Це дозволяє пояснити той факт, чому рослини і гриби, які не мають центріолей, здатні утворювати веретено. Функція центріолей залишається невідомою. Можливо, вони беруть участь в орієнтації веретена згідно полюсів, до яких буде відбуватися поділ клітини (цитокинез). Модифіковані центриоли також знаходяться біля основи джгутиків і війок у найпростіших, там їх називають базальними тільцями.

Цикл розвитку[ред.ред. код]

Зазвичай протягом клітинного циклу центріоль подвоюється один раз. Поряд з кожною половинкою «материнської» центріоллю добудовується «дочірній» циліндрик; відбувається це, як правило, протягом G2-періоду інтерфази. У профазі мітозу дві центріолі розходяться до полюсів клітини і формують дві центросоми. Центросоми в свою чергу служать ЦОМТ (центрами організації мікротрубочок) веретена поділу. Однак від цієї загальної схеми існує маса відхилень. У багатьох клітинах центріолі багаторазово подвоюються за один клітинний цикл. При дозріванні яйцеклітин у переважної більшості тварин центриоли руйнуються (при цьому багато білків, що входять до складу центросом, як і раніше присутні в клітці). При утворенні сперматозоїдів, навпаки, деградує центросома; одна з центріолей перетворюється в базальне тільце джгутика, а друга зберігається інтактною. Однак у миші і інших гризунів (на відміну від інших вивчених ссавців), а також у равликів деградують і обидві центріолі сперматозоїдів. Після запліднення нові центріолі виникають в зиготі або за рахунок подвоєння центріолі, внесеної сперматозоїдом, або за рахунок утворення наново.[джерело?]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Центріоль (рос.)