Центр міжнародного екологічного права

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Центр міжнародного екологічного права
Коротка назва CIEL
Засновник James Camerond[1]
Країна  США
Організаційно-правова форма організація 501(c)(3)[2]
Загальна виручка ▲4 385 045 $ (2020)[2]
Розташування штаб-квартири Вашингтон
Статус офіційного спостерігача в організації Всесвітня організація інтелектуальної власності[3]
Добровільні внески 3 276 293 $[4]
Кількість підписників у соціальних мережах 20 995
Офіційний сайт​(англ.)

Центр міжнародного екологічного права (англ. Center for International Environmental Law, CIEL) — громадська некомерційна екологічна юридична фірма, розташована в Женеві, Швейцарія, з офісом у Вашингтоні, округ Колумбія, США.[5] Заснована в 1989 році.[6] Команда CIEL прагне «зміцнювати та використовувати міжнародне право для захисту навколишнього середовища, зміцнення здоров'я людей і створення екологічно чистого суспільства».[7] Центр допомагає організаціям, корпораціям та громадськості вивчати екологічні проблеми та проводять власні дослідження.[7] Президенткою і генеральною директоркою CIEL з вересня 2010 року є Керролл Маффетт.[8][9] CIEL також пропонує програми стажування, екстернатури та стипендій.[10][11][12]

Питання[ред. | ред. код]

Роботу CIEL можна розділити на три програми: клімат і енергія; гігієна навколишнього середовища; і люди, земля та ресурси.[5] Дії щодо захисту навколишнього середовища та прав людини включають «співпрацю з метою вдосконалення політики безпеки, розширення доступу до інформації через Систему раннього попередження та підтримку громадсько-пропагандистської діяльності та скарг на механізми підзвітності багатосторонніх банків».[13] Сфери інтересів включають біорізноманіття, хімічні речовини, зміну клімату, права людини, екологічні права, міжнародні фінансові установи, право та громади, пластик, а також торгівлю та сталий розвиток.[14]

Дослідження[ред. | ред. код]

CIEL опублікував кілька звітів про дослідження та статей. Smoke and Fumes (2017) досліджує зусилля нафтової та газової промисловості щодо фінансування науки та пропаганди заперечення клімату, і згадується в судових процесах щодо клімату проти вуглецевих компаній.[15][16][17] Пластик і здоров'я (2019) і Пластик і клімат (2019) були представлені в публікаціях, які намагаються пояснити вплив пластикової кризи на здоров'я, клімат і навколишнє середовище.[18][19][20][21] У 2020 році Pandemic Crisis, Systemic Decline вивчав спроби нафтової, газової та нафтохімічної промисловості використати пандемію COVID-19 для власної вигоди.[22][23] У 2022 році було опубліковано Pushing Back, звіт про розвиток нафтохімічної галузі та що це означає для громад.[24][25]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ James Cameron — Yale University.
  2. ↑ а б https://www.charitynavigator.org/ein/521633220
  3. ↑ https://www.wipo.int/members/en/organizations.jsp?type=NGO_INT
  4. ↑ https://www.charitynavigator.org/index.cfm?bay=search.summary&orgid=16478&oldpage
  5. ↑ а б Center for International Environmental Law - CIEL. Geneva Environmental Network. n.d. Процитовано 15 травня 2022.
  6. ↑ Center for International Environmental Law (CIEL). Charity Navigator. n.d. Процитовано 15 травня 2022.
  7. ↑ а б Center for International Environmental Law/The. Bloomberg. n.d. Процитовано 15 травня 2022.
  8. ↑ Jacobo, Julia (20 квітня 2022). Experts predict lasting environmental damage from Russia's invasion of Ukraine. ABC News. Процитовано 15 травня 2022.
  9. ↑ CIEL Announces Carroll Muffett as New President and CEO. CIEL. 20 вересня 2010. Процитовано 15 травня 2022.
  10. ↑ Center for International Environmental Law Spring 2021 Legal Intern. Harvard University. 21 вересня 2020. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 15 травня 2022.
  11. ↑ MASTER'S EXTERNSHIPS. Vermont Law School. n.d. Процитовано 15 травня 2022.
  12. ↑ Sohn Fellowship. CIEL. 2015. Процитовано 15 травня 2022.
  13. ↑ CENTER FOR INTERNATIONAL ENVIRONMENTAL LAW (CIEL). Coalition for Human Rights in Development. n.d. Процитовано 15 травня 2022.
  14. ↑ UN human rights experts urge treaty to address 'plastic tide'. United Nations Human Rights. 22 лютого 2022. Процитовано 15 травня 2022.
  15. ↑ Smoke & Fumes. Smoke & Fumes. n.d. Процитовано 15 травня 2022.
  16. ↑ Mulvey, Kathy (24 серпня 2017). ExxonMobil Attacks New Study That Exposes Its Climate Deception…Again. Union of Concerned Scientists. Процитовано 15 травня 2022.
  17. ↑ Grasso, Marco. From Big Oil to Big Green: Holding the Oil Industry to Account for the Climate Crisis. с. 186.
  18. ↑ Alberts, Elizabeth Claire (22 жовтня 2021). Plastics set to overtake coal plants on U.S. carbon emissions, new study shows. Mongabay. Процитовано 15 травня 2022.
  19. ↑ Plastic & Climate: The Hidden Costs of a Plastic Planet (May 2019). CIEL. n.d. Процитовано 15 травня 2022.
  20. ↑ Plastic & Health: The Hidden Costs of a Plastic Planet (February <r2019). CIEL. n.d. Процитовано 15 травня 2022.
  21. ↑ Rubio-Domingo, Gabriela; Halevi, Amit (2022). Making Plastics Emossions Transparent (PDF). Coalition on Materials Emissions Transparency. Процитовано 15 травня 2022.
  22. ↑ Pandemic Crisis, Systemic Decline: Why Exploiting the COVID-19 Crisis Will Not Save the Oil, Gas, and Plastic Industries (April 2020). CIEL. n.d. Процитовано 15 травня 2022.
  23. ↑ Paremoer, Lauren; Nandi, Sulakshana; Serag, Hani; Braum, Fran (2021). Covid-19 pandemic and the social determinants of health. BMJ. 372: n129. doi:10.1136/bmj.n129. PMC 7842257. PMID 33509801.
  24. ↑ Pushing Back: A Guide for Frontline Communities Challenging Petrochemical Expansion (May 2022). CIEL. n.d. Процитовано 15 травня 2022.
  25. ↑ Noor, Dharna; Fabricant, Nicole (12 квітня 2022). Fighting Off a Petrochemical Future in the Ohio River Valley. Yes! Magazine. Процитовано 15 травня 2022.
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Центр_міжнародного_екологічного_права&oldid=39910747