Цеофіліт
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Цеофіліт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Zp[2] |
| Хімічна формула | Ca₁₃Si₁₀O₂₈(OH)₂F₈ * 6H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 9.EE.70[1] |
| Dana 8 | 73.1.4.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тригональна сингонія[3] |
| Просторова група | кристалографічна група 148d |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь |
листок (давньогрецька мова)[4], кипіння (давньогрецька мова)[4] |
 Цеофіліт у Вікісховищі | |
Цеофіліт (рос. цеофиллит; англ. zeophyllite; нім. Zeophyllit m) — мінерал, слюдоподібний силікат кальцію.
Від грецьк. «зео» — закипаю і «філлон» — лист (A.Pelikan, 1902).
Синоніми: кноліт, радіофіліт.
Опис[ред. | ред. код]
- 1. За Є. К. Лазаренком: Ca4[F2|(OH)2|Si3O8]•2H2O.
- 2. За Г.Штрюбелем та З. Х. Ціммером: Ca4Si3O7(OH, F)6.
- 3. За «Fleischer's Glossary» (2004): Ca4Si3O8(OH, F)4•2H2O.
Містить (%): CaO — 46,82; SiO2 — 37,67; F — 7,99; H2O — 7,52.
Сингонія гексагональна. Утворює секреції радіальноволокнистої будови. Спайність досконала по (0001). Густина 2,76. Тв. 3,5. Безбарвний до зеленуватого. Легко плавиться. Зустрічається в мигдалинах, переважно основних ефузивних порід разом з натролітом та іншими цеолітами.
Поширення[ред. | ред. код]
Рідкісний. Знахідки: Шелкопф (Ейфель, ФРН), Вилко Брєжно (Чехія). В Україні на Закарпатті знаходиться одне з найбільших родовищ цеоліту в Європі.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Цеофіліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Цеофіліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Mineralienatlas:Zeophyllit (Wiki)
- Database-of-Raman-spectroscopy — Zeophyllite [Архівовано 25 травня 2014 у Wayback Machine.]
