Церква Апостола Іоана Богослова (Осокорки)
| Церква Апостола Іоана Богослова | |
|---|---|
| 50°23′30″ пн. ш. 30°36′21″ сх. д. / 50.39181700002777831° пн. ш. 30.60593600002777848° сх. д.Координати: 50°23′30″ пн. ш. 30°36′21″ сх. д. / 50.39181700002777831° пн. ш. 30.60593600002777848° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Київ |
| Перша згадка | 1725 |
| Початок будівництва | 1869 |
| Кінець будівництва | 1869 |
| Зруйновано | 1935 |
| Відбудовано | неподалік споруджено новий храм |
| Належність | синодальна РПЦ |
| Єпархія | РПЦ |
| Епонім | Іван Богослов |
  Церква Апостола Іоана Богослова (Осокорки) (Київ) | |
 | |
Церква Апостола Іоана Богослова — православний храм у селі Осокорки (територія сучасного Дарницького району Києва), збудований 1869 року та зруйнований у 1935 році. Розташовувався біля перехрестя сучасних вулиць Центральної та Зарічної[1].
Історія[ред. | ред. код]
Село Осокорки в історичних документах вперше згадується у XVII столітті. Не пізніше 1725 року в селі збудували першу церкву Іоана Богослова, про що свідчать церковні метричні книги від 1725 року, які зберігаються у Центральному державному історичному архіві України в Києві[2]. Ще одним свідченням про існування в Осокорках церкви у ті часи є те, що у розписах храму та написанні ікон для іконостаса церкви Іоана Богослова брав участь видатний живописець Алімпій Галик, який був лаврським іконописцем з 1724 року[3]. З 2021 року ім'ям Галика названа осокорківська вулиця[3].
1869 року на місці старої церкви звели нову, також дерев'яну[4][5][6]. Вочевидь, це був хрещатий у плані храм, виконаний у типовому тоді «єпархіальному стилі»[7].
Первісно церква Іоана Богослова розташовувалася у західній частині села Осокорки, але під час повені 1877 року цю місцину затопили води Дніпра[5]. Згідно із сучасними дослідженнями місце, де стояла церква, знаходилося південніше Південного мосту, приблизно навпроти сучасної вулиці 39-ї Садової[5]. Після повені церкву перенесли далі від берега.
Станом на 1876 рік церква Апостола Іоана Богослова разом із сусіднім храмом Трьох Святителів села Позняки утворювала одну Осокорсько-Позняківську парафію[5]. До штату входили настоятель церкви, другий священник (помічник настоятеля) та двоє псаломщиків (паламарів)[5]. У 1876 році настоятелем храму був священик Іоан Кибальчич[5].
В радянський період церкву закрили і зруйнували, точна дата і обставини руйнування невідомі. Карта 1930-х років ще фіксує церкву[8], але вочевидь близько 1935 року, коли було припинено діяльність більшості лівобережних церков, закрили й церкву Іоана Апостола Богослова в Осокорках. Ймовірно, тоді ж церкву було і знищено[5]. За іншою версією церква згоріла у 1943 році[6].
Відновлення церкви[ред. | ред. код]
У 1997 році на Зарічній вулиці, неподалік від місця, де стояла історична церква Іоана Богослова, в одноповерховому колишньому житловому будинку відкрили нову церкву, наприкінці 1990-х років поруч збудували двоярусну цегляну дзвіницю із шатровою банею[5][9][10]. У 2005 році київська міська влада передала в оренду парафії Іоана Богослова земельну ділянку під будівництво церкви[11]. У 2005—2006 роках тут за проєктом архітектора В. Горбоноса побудували церкву Великомученика Пантелеймона Цілителя[5], освячену в червні 2006 року[9]. Церква цегляна, однобанна, виконана в осучаснених формах давньоруської архітектури, з боку вулиці облаштували муровану огорожу із брамою[9]. Згідно з проєктом В. Горбоноса планується також збудувати велику трибанну церкву в ім'я Апостола Іоана Богослова[9] у псевдовізантійському стилі. У грудні 2020 року КМДА видала дозвіл на проєктування по Зарічній вулиці «багатофункціонального храмового комплексу»[11].
Парафія Іоана Богослова належить до Української православної церкви Московського патріархату, настоятель (станом на 2022 рік) — протоієрей Олександр Сівченко[10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Карта Києва з передмістями, за зйомкою 1897 року (1918).
- ↑ Невідоме Лівобережжя, 2017, с. 23.
- ↑ а б Широчин, Михайлик, 2022, с. 42.
- ↑ Труды Черниговской губернской Архивной комиссии 1906—1908, выпуск 7. Приложение: Алфавитный список церквей Черниговской Епархии. — С. 35
- ↑ а б в г д е ж и к Широчин, Михайлик, 2022, с. 43.
- ↑ а б Третяк, 2004, с. 33.
- ↑ Невідоме Лівобережжя, 2017, с. 24.
- ↑ Військова топографічна карта масштабу 1:25000 (1932—1939).
- ↑ а б в г Кальницький, 2011, с. 191.
- ↑ а б Храм на честь апостола і євангеліста Іоанна Богослова. mitropolia.kiev.ua. Київська митрополія Української православної церкви. Архів оригіналу за 24 березня 2022 року. Процитовано 23 серпня 2022 року.
- ↑ а б Олеся Данилова (10 лютого 2021 року). Святое и грешное. КГГА позволила сделать храмовый комплекс на Осокорках многофункциональным. kievvlast.com.ua. Архів оригіналу за 14 травня 2022 року. Процитовано 23 серпня 2022 року. (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Третяк К. О. Втрачені споруди та пам'ятники Києва: довідник. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. — 248 с. — 500 прим. — ISBN 966-594-548-3.
- Невідоме Лівобережжя з кінця XIX до середини XX ст. / Кирило Степанець, Олександр Михайлик, Семен Широчин. — К. : [б. в.], 2017. — 232 с.
- Широчин С., Михайлик О. Невідомі периферії Києва. Південне Лівобережжя. — К. : Скай Хорс, 2022. — 272 с. — (Невідомі периферії Києва) — 800 прим. — ISBN 978-966-2536-89-8.
- Кальницький М. Б. Храми Києва. — 2-ге, уточн. і доп. — К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2011. — 296 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-489-099-8.
