Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії (Коломия)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії
Kolomya Blagovisczennia church DSC 5188 26-106-0037.JPG
48°31′38″ пн. ш. 25°01′23″ сх. д. / 48.52722° пн. ш. 25.02306° сх. д. / 48.52722; 25.02306Координати: 48°31′38″ пн. ш. 25°01′23″ сх. д. / 48.52722° пн. ш. 25.02306° сх. д. / 48.52722; 25.02306
Тип споруди православна церква[d]
Розташування Україна Україна,Івано-Франківська область, Коломия
Початок будівництва 1709 тридільна
Кінець будівництва 1845 перебудова на хрещату
Архітектурний стиль Гуцульська школа
Адреса м. Коломия, вул. Карпатська 2
Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії (Коломия) is located in Україна
Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії (Коломия)
Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії (Коломия) (Україна)

Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії на Надвірнянському передмісті Коломиї відноситься до пам'яток архітектури національного значення Івано-Франківської області під охоронним номером 233/1 на вулиці Карпатській 2. Відноситься до найкращих зразків гуцульського сакрального будівництва.

Історія[ред.ред. код]

У Коронній метриці 1522 року занесено відомості про проведення візитації у церквах у декількох деканатах, зокрема Коломийському. Це була перша непряма згадка існування православної парафії в Коломиї. Коломийський староста Отто з Ходча 1530 року дав дозвіл на закладення монастиря Святого Архангела Михаїла. У люстрації королівщини на 1565 рік у Коломиї було 4 православні священики, 1579-го їх було шість. В час турецького нападу 1589 року Коломия була повністю спалена, а мешканці вбиті чи взяті у полон. Після цього місто перенесли на нове місце. У Коломиї заклали новий монастир Благовіщення Пресвятої Богородиці, який в середині XVII ст. належав скиту Манявському. В надрукованій у Львові «Тріоді Цвітній» 1663 року зберігся напис про її передачу до коломийського монастиря ігуменом львівського монастиря Івана Богослова.

Дзвіниця Благовіщенської церкви

У Шематизмах Станіславської єпархії парох Олександр Русин відніс у 1920-х роках час її побудови до 1587 року, хоча того року була збудована попередня церква на старому міському цвинтарі Монастирок. На надпоріжнику південних дверей бабинця сучасної будівлі збереглась дата її побудови — 1709 рік. Її вірогідно збудував майстер з Снятина. Орієнтована тридільна будівля складалась з квадратного нефу з банею, вужчих бабинця і вівтаря під двосхилими дахами. Особливістю церкви було архаїчне розміщення входів до бабинця, вівтаря у південних стінах. У актах візитацій 1742, 1745 відзначалось, що через втрату прав монастир 1732 був покинутий і через декілька років переданий о. Григорію Жураковському, якого висвятили і поставили парохом. У монастирі були церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії та церква з трапезною без іконостасу і жодного вистрою. Поряд стояли дві хатини, дзвіниця з 3 дзвонами. Монастирські ґрунти лежали за містом і були з півночі обведені валом, заходу і півдня обмежені потоком. На них були сади, городи, саджавки для риби.

В акті візитації 1753 церква названа давньою, з вівтарем, престолом, антимінсом з реліквіями. Дерев'яний хрест на престолі мальований. Особливістю будови є наявність одного південного входу до бабинця та вівтаря. Дзвіниця з 3 дзвонами і церква криті гонтом. На 1765 церква була відремонтована. При оцінці майна церкви 1804 о. Теодор Бачинський зазначив, що вона збудована на дубових підвалинах з тесаного ялицевого дерева з новим гонтовим покриттям. Церкву оцінили у 250 ринських, дзвіницю у 25 ринських, а парохіяльної церкви Св. Архангела Михайла Коломиї лише у 43 ринських, філіальної Богоявлення у 95 ринських. Наступна згадка церкви походить з 1839, як про філіальну церкву парафії Св. Михайла. Парох о. Іван Озаркевич (18371854) з фундації Григорія Лехніка і Михайла Лойвонюка здійснив її перебудову (1845) у хрещату. Вірогідно, перебудову здійснив відомий майстер Іван Равюк з присілку Коломиї, що збудував понад 18 храмів. З смерекових плениць на дубових підвалинах на кам'яному підмурівку до нефу добудували два крила — з вівтарем у північному, вівтарем з бабинцем з хорами, причому південне крило стало чільним. Їх покрили двосхилими дахами з сліпими восьмикутними ліхтарями з маківками. Церкву оперезало велике підашшя.

Одночасно з перебудовою встановили новий рококовий золочений чотириярусний іконостас (дата 1800 на іконі «Таємна вечеря»), що вірогідно походив з розібраної церкви Коломиї — Св. Михайла чи Богоявлення. Він вигнутий у сторону вівтаря і не має намісних ікон. Празничковий ряд формують шість овальних ікон (у кожній намальовано по два празнички) і центральна «Таємна вечеря». У Апостольському ряді встановлено 6 ікон з двома Апостолами та центральна — Архиєрей з пристоячими Богородицею і Іваном Хрестителем. Пророчий ряд складається з 12 овальних ікон і центральної Бог-Отець. Ікони іконостасу походять з кінця XVIII ст. У ХІХ ст. ікони переписав маляр Теофіл Копистинський. У 1944/45-х роках за пароха о. А.Русина інтер'єр покрили орнаментальним олійним розписом Ксенія Кічура і Жигмонт Оріховський.

Після Другої світової війни церква була вперше згадана у наукових працях Г. Н. Логвином. На початку 1960-х років церкву зняли з реєстрації пам'яток та закрили. Але завдяки втручанню Г. Н. Логвина 1968 її включили до Національного реєстру пам'яток України під № 233. Її відреставрували 1980, а іконостас відреставрували впродовж 1980-1982. З 1983 у приміщенні церкви відкрили музей писанкового розпису. 8 лютого 1990 храм передали церковній громаді.

Джерела[ред.ред. код]

  • Пам'ятки архітектури та містобудування України.— Київ, 2000.— С. 123
  • Слободян В. Церкви з південним входом в бабинець — Семінар секції архітектури НТШ, березень 2003
  • Логвин Г. По Україні.— Київ, 1968
  • Слободян В. До історії церкви Благовіщення Пр. Богородиці в Коломиї / Вісник Укрзахідпроектреставрації (№ 19).— Львів, 2009.— С. 62-72. ISBN 966-95066-4-9

Посилання[ред.ред. код]