Церква Воскресіння Христового (Форос)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Воскресіння Христового (Форос)
Церковь во имя Воскресения Христова. Форос.jpg
44°24′16″ пн. ш. 33°47′17″ сх. д. / 44.40452778002777734° пн. ш. 33.78830556002777286° сх. д. / 44.40452778002777734; 33.78830556002777286Координати: 44°24′16″ пн. ш. 33°47′17″ сх. д. / 44.40452778002777734° пн. ш. 33.78830556002777286° сх. д. / 44.40452778002777734; 33.78830556002777286
Тип споруди церква і об'єкт культурної спадщини Росіїd
Розташування Україна, Форос
Ялта (міський округ)d
Ялтинська міська рада
Архітектор Чаґін Микола Михайловичd
Початок будівництва 1892
Стиль неовізантійська архітектура і Псевдоруський стиль
Належність православ'я
Єпархія Сімферопольська і Кримська єпархія Української православної церкви
Стан Державний реєстр нерухомих пам'яток України і об'єкт культурної спадщини Росіїd
Епонім Воскресіння Христа
Церква Воскресіння Христового (Форос). Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Церква Воскресіння Христового (Форос)
Церква Воскресіння Христового (Форос) (Автономна Республіка Крим)
CMNS: Церква Воскресіння Христового у Вікісховищі
Церква Воскресіння Христового

Церква Воскресіння Христового — церква над селищем Форос, побудована в 1892 р. на Червоній скелі. Висота будови над рівнем моря становить 412 метрів. Пам'ятник слов'янської архітектури кінця XIX століття. Станом на 2012 р. Сімферопольська єпархія УПЦ Московського патріархату.

Історія церкви[ред. | ред. код]

Церква зведена на кошти власника маєтку Форос, промисловця А. Г. Кузнецова за проектом академіка М. М. Чагіна в пам'ять про «чудесне спасіння» імператора Олександра ІІІ і його сім'ї при аварії імператорського поїзда 17 жовтня 1888 р. на станції Борки Курсько-Харківської залізниці.

4 жовтня 1892 р. церква була освячена єпископом Таврійським Мартініаном во славу Воскресіння Христового. На службі був присутній обер-прокурор Святійшого Синоду К. П. Побєдоносцев. А через шість років у десяту річницю визволення царя Олександра III від смерті церкву відвідали імператор Микола II з імператрицею Олександрою Федорівною.

У 1924 р. церква за рішенням радянських властей була закрита, хрести скинуті, розписи зафарбовані, а її настоятель засланий в Сибір. До 1969 р. в церкві знаходилася закусочна для туристів, а до 1992 р. перебувала в занедбаному стані.

У 2002 році було відновлено під патронатом президента України Леоніда Кучми.

Останнім часом церква стала модним місцем для вінчань. У липні 2003 року тут вінчалися український політик Віктор Медведчук з телеведучою Оксаною Марченко, обряд проводив митрополит Володимир. У жовтні 2008 р. їх приклад наслідували Анастасія Заворотнюк і Петро Чернишов.

Архітектурні особливості[ред. | ред. код]

Церква побудована у візантійському храмовому стилі, із системою внутрішніх опор — стовпів і з застосуванням численних куполів по типу російських дерев'яних храмів. Своїм силуетом церква нагадує московські церкви кінця XVIII.

Мозаїчні підлоги виконані в майстерні «Societa Musiva» італійського адвоката Антоніо Сальвіаті, а внутрішній інтер'єр розписаний російськими художниками живописної петербурзької школи А. І. Корзухіним, В. Є. Маковським і академіком Н. Є. Сверчкова.

У 1987 році було прийнято рішення про реставрацію будівлі, а в 1990 році церква знову була передана православній єпархії. У 1992 році будівлю церкви було відновлено. Всього церква пережила три реставрації, всі три спроби відновити храм фахівці називають невдалими.

Четверта реставрація була у 2004 році. Було відтворено оздоблення всередині храму, реставровані збережені зовні розписи, створена мозаїка на фасаді.

Композиції в колах «Преображення Христове» та «Покрова Богородиці» створені художником Олександром Сергійовичем Пигаревим в 2004 році, образи євангелістів і мозаїка «Воскресіння Христове» на фасаді вівтарної апсиди, а також п'ять живописних полотен «Богоматір», «Миколай Чудотворець», «Моління про чашу», " Св. Лука " і " Воскресіння Христове " у вівтарі церкви створені художником Ганною Іванівною Петровою в 2004 році, обидва майстри належать також до петербурзької школи Імператорської Академії мистецтв, як і автори початкового розпису. Орнаменти церкви відтворені випускниками Кримського художнього училища ім. Н. С. Самокиша.

Галерея[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Дмитренко Адам. Храмы Большой Ялты. — Симферополь: «Світ». — 2006.

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]