Церква Олександра Невського (Київ)
| Церква Олександра Невського | |
|---|---|
 церква Олександра Невського | |
| 50°26′47″ пн. ш. 30°32′17″ сх. д. / 50.44643200002777661° пн. ш. 30.53816700002778006° сх. д.Координати: 50°26′47″ пн. ш. 30°32′17″ сх. д. / 50.44643200002777661° пн. ш. 30.53816700002778006° сх. д. | |
| Тип споруди | православний храм |
| Розташування |
 Україна, Київ |
| Архітектор | Володимир Ніколаєв |
| Початок будівництва | 1889 |
| Кінець будівництва | 1890 |
| Зруйновано | 1934 (?) |
| Відбудовано | не відбудовувалась |
| Стиль | неовізантійська архітектура |
| Епонім | Олександр Невський |
  Церква Олександра Невського (Київ) (Київ) | |
 | |
Це́рква св. Олекса́ндра Не́вського — храм роботи Володимира Ніколаєва у Києві, збудований у 1889—1890 роках, знищений більшовиками у середині 1930-х років. Знаходилася навпроти Липської вулиці на території Маріїнського парку[1], поряд з місцем сучасних могили і пам'ятника генералу Миколі Ватутіну.
Історія[ред. | ред. код]
Найпрестижніший район Києва — Липки — довгий час не мав власної парафіяльної церкви, і відправи відбувалися у численних домових церквах або у церкві Спаса на Берестові. Саме настоятель цієї церкви, разом із мешканцями Палацового району Києва, першим у 1881 році порушив питання про побудову на Липках церкви, на яку втім, тоді не вистачило коштів. Лише у 1887 році з ініціативи та за найактивнішої участі Федора Трепова-старшого було створено унікальний спонсорський колектив, до якого входили найперші київські багатії — Яків Бернер, Михайло Дегтерьов, Микола Терещенко, Федір Терещенко та інші.
16 липня 1888 року за проектом Володимира Ніколаєва було закладено, а вже 27 серпня 1889 року освячено пишну будівлю у візантійському стилі, розраховану на 400 парафіян. 16 вікон центральної бані забезпечували чудове освітлення храму, 7 дзвонів було привезено з Москви, а іконостас з темного дубу за малюнком Ніколаєва зроблено київськими теслями (майстерня Даболінга). Ікони на мідних дошках написав петербурзький художник Тронін. Однією з перших відправ нової церкви стала панахида по її головному спонсору Федору Трепову, який помер 13 листопада 1889 року і був похований у Видубицькому монастирі.
Храм став парафіяльним замість церкви Спаса на Берестові, з якого до новозбудованої перенесли деяке начиння: хрест та ризи Петра Могили, чашу 1642 року, Євангеліє 1631 року. Сам Володимир Ніколаєв виконував у храмі обов'язки церковного старости.
Коли точно знесли церкву Олександра Невського — невідомо, привід для знесення був, мабуть, той же, що і для решти храмів Києва — реконструкція міста. Можливо, храм знесли через наміри збудувати у цій місцевості приміщення НКВС (тепер будівля Кабінету Міністрів України) та Всеукраїнського Виконавчого Комітету (Верховна Рада), а сусідство органів державної влади з культовою спорудою розцінили як «небажане». Принаймні у «Переліку всіх закритих молитовень православного релігійного культу по місту Києву» станом на 26 березня 1936 року фігурує як вже знесена[2].
Поряд з колишнім місцем храму в 1944 році поховано генерала Миколу Ватутіна, якого було смертельно поранено в сутичці з військовим загоном УПА. У січні 1948 року над могилою споруджено пам'ятник за проектом Є. Вучетича та Я. Білопольського.
Настоятелі до 1917 року[ред. | ред. код]
- протоієрей Климент Фоменко (1890 — після 1915).
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року.
- Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. — К.: НДІТІАМ, 2002. — 592 с. (Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури та містобудування; Головне управління містобудування та архітектури Київської міськдержадміністрації).
- Серга Жанна. Відносини між Радянською державою і церквою у 1920–1930-х роках (на прикладі Києва) // Пам'ятки: археогр. щорічник. Т. 11 / Держкомархів України, УНДІАСД. — К., 2010. — С. 39–67.
- Третяк К. О. Київ: Путівник по зруйнованому місту. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2001. — 200 с.
- Церква Олександра Невського [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Александро-Невская [церковь]. (Александровская, 4) // Православные церкви Киева 1037–1917 гг. : энциклопедический справочник / В. В. Майко. — Симферополь : [б. и.], 2020. — С. 255–258. — ISBN 978-5-905463-15-0. (рос.)
