Церква Олександра Невського (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Олександра Невського
церква Олександра Невського
50°26′47″ пн. ш. 30°32′17″ сх. д. / 50.44643200002777661° пн. ш. 30.53816700002778006° сх. д. / 50.44643200002777661; 30.53816700002778006Координати: 50°26′47″ пн. ш. 30°32′17″ сх. д. / 50.44643200002777661° пн. ш. 30.53816700002778006° сх. д. / 50.44643200002777661; 30.53816700002778006
Тип споруди православний храм
Розташування Україна УкраїнаКиїв
Архітектор Володимир Ніколаєв
Початок будівництва 1889
Кінець будівництва 1890
Зруйновано 1934 (?)
Відбудовано не відбудовувалась
Стиль неовізантійська архітектура
Епонім Олександр Невський
Церква Олександра Невського (Київ). Карта розташування: Київ
Церква Олександра Невського (Київ)
Церква Олександра Невського (Київ) (Київ)
Мапа

Це́рква св. Олекса́ндра Не́вського — храм роботи Володимира Ніколаєва у Києві, збудований у 1889—1890 роках, знищений більшовиками у середині 1930-х років. Знаходилася навпроти Липської вулиці на території Маріїнського парку[1], поряд з місцем сучасних могили і пам'ятника генералу Миколі Ватутіну.

Історія[ред. | ред. код]

Найпрестижніший район Києва — Липки — довгий час не мав власної парафіяльної церкви, і відправи відбувалися у численних домових церквах або у церкві Спаса на Берестові. Саме настоятель цієї церкви, разом із мешканцями Палацового району Києва, першим у 1881 році порушив питання про побудову на Липках церкви, на яку втім, тоді не вистачило коштів. Лише у 1887 році з ініціативи та за найактивнішої участі Федора Трепова-старшого було створено унікальний спонсорський колектив, до якого входили найперші київські багатії — Яків Бернер, Михайло Дегтерьов, Микола Терещенко, Федір Терещенко та інші.

16 липня 1888 року за проектом Володимира Ніколаєва було закладено, а вже 27 серпня 1889 року освячено пишну будівлю у візантійському стилі, розраховану на 400 парафіян. 16 вікон центральної бані забезпечували чудове освітлення храму, 7 дзвонів було привезено з Москви, а іконостас з темного дубу за малюнком Ніколаєва зроблено київськими теслями (майстерня Даболінга). Ікони на мідних дошках написав петербурзький художник Тронін. Однією з перших відправ нової церкви стала панахида по її головному спонсору Федору Трепову, який помер 13 листопада 1889 року і був похований у Видубицькому монастирі.

Храм став парафіяльним замість церкви Спаса на Берестові, з якого до новозбудованої перенесли деяке начиння: хрест та ризи Петра Могили, чашу 1642 року, Євангеліє 1631 року. Сам Володимир Ніколаєв виконував у храмі обов'язки церковного старости.

Коли точно знесли церкву Олександра Невського — невідомо, привід для знесення був, мабуть, той же, що і для решти храмів Києва — реконструкція міста. Можливо, храм знесли через наміри збудувати у цій місцевості приміщення НКВС (тепер будівля Кабінету Міністрів України) та Всеукраїнського Виконавчого Комітету (Верховна Рада), а сусідство органів державної влади з культовою спорудою розцінили як «небажане». Принаймні у «Переліку всіх закритих молитовень православного релігійного культу по місту Києву» станом на 26 березня 1936 року фігурує як вже знесена[2].

Поряд з колишнім місцем храму в 1944 році поховано генерала Миколу Ватутіна, якого було смертельно поранено в сутичці з військовим загоном УПА. У січні 1948 року над могилою споруджено пам'ятник за проектом Є. Вучетича та Я. Білопольського.

Настоятелі до 1917 року[ред. | ред. код]

  • протоієрей Климент Фоменко (1890 — після 1915).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]