Церква Петра і Павла (Одеса)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Петра і Павла
49. Phototypie Scherer, Nabholz & Co, Moscow.jpg
Церква Петра і Павла на старій листівці
46°28′41″ пн. ш. 30°43′13″ сх. д. / 46.478250° пн. ш. 30.720472° сх. д. / 46.478250; 30.720472Координати: 46°28′41″ пн. ш. 30°43′13″ сх. д. / 46.478250° пн. ш. 30.720472° сх. д. / 46.478250; 30.720472
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаОдеса
Архітектор Франц Боффо
Кінець будівництва 1839
Зруйновано 1932
Належність Російська Православна Церква
Адреса вул. 10-го квітня, 22
Епонім День апостолів Петра і Павла
Церква Петра і Павла (Одеса). Карта розташування: Одеська область
Церква Петра і Павла (Одеса)
Церква Петра і Павла (Одеса) (Одеська область)
CMNS: Церква Петра і Павла у Вікісховищі

Церква Петра і Павла — православний храм в Одесі. Територія церкви із допоміжними спорудами займала досить великий квартал в межах сучасних вулиць 10-го квітня, Академіка Ясиновського, Сєрова (раніше Ремесленна), і Ленінградської (раніше — Петропавлівська). Церква зруйнована у 1932 комуністами під час Сталінського терору. Тепер на її місці зведена ЗОШ № 10, інтернат, дитячий садок, деякі інші споруди.

Історія створення[ред. | ред. код]

Приміський район Одеси — Молдаванка — почав активно розвиватись на початку 19-го століття. У 1820 році тут була зведена Архангело-Михайлівська церква, яка не вміщувала усіх віруючих. У 1826 році православна громада Молдаванки звернулася до міської влади із проханням про будівництво нового храму.

Під зведення нової церкви було виділено ділянку на Зовнішньому бульварі (тоді на місці сучасних вулиць Мечникова і 10-го квітня проходив широкий бульвар) напроти вулиці Гулевої (тепер — вул. Льва Толстого). У 1831 вуло спочатку зведено молитвений будиночок, який і послугував початком нової церкви.

Церква була зведена і освячена у 1839 році. Архітектором виступив відомий Франц Боффо. Це був гарний храм із високою дзвіницею, здатний вміщати до 1000 прихожан. Усі сучасники цього храму відзначали, що у споруді «у вищому ступені вдало знайдені пропорції». Храм урочисто освятив архієпископ Херсонський і Таврійський Гавриїл (Розанов). Головний престол був освячений на честь апостолів Петра і Павла, праве крило — в честь Казанської Матері Божої, ліве — в честь Герасима Йорданського.

Церковному причту крім самої церкви належав триповерховий будинок, зведений в середині церковної огорожі, а також садиба на вулиці Разумовського. Сам причт церкви складався із настоятеля в чині протоієрея, двох священиків, диякона і двох псаломщиків. При церкви діяло 3-х річне жіноче міське училище.

Будинок школи № 10, зведеної на місці церкви

Після приходу до влади більшовиків у церкві певний час продовжувалися богослужіння. Однак, у січні 1932 храм було закрито постановою міської ради, і протягом року зруйновано. У 1939 році на місці зруйнованого храму зведено будівлю школи № 10.

Джерела[ред. | ред. код]