Церква Пресвятої Богородиці (Дарашамб)
| Церква Пресвятої Богородиці | |
|---|---|
| Церква Пресвятої Богородиці (Дарашамб) [1] | |
| Світова спадщина | |
 Церква Пресвятої Богородиці | |
| 38°59′28″ пн. ш. 45°27′09″ сх. д. / 38.99111111113888484° пн. ш. 45.45250000002777568° сх. д. | |
| Країна |
 Іран |
| Тип | церква і пам'ятка культури[2] |
| Критерії | ii, iii, vi |
| Об'єкт № | 1262 |
|
| |
 | |
 Церква Пресвятої Богородиці у Вікісховищі | |
Церква Пресвятої Богородиці або Церква Пресвятої Матері Божої (вірм. Սուրբ Ասսուածածին Եկեղեցի, перс. کلیسای مریممقدس درهشام) — вірменська церква XVII століття, яка знаходиться у долині річки Аракс, 25 км на північний захід від міста Джульфа, у Східному Азербайджані, в Ірані, недалеко від Дарашамба та на кордоні із Нахічеванською Автономною Республікою.[3] Церква належить до Вірменської діоцезії Атропате́на Кілікийського католикосата Вірменської апостольської церкви.
Історія[ред. | ред. код]
Церква Пресвятої Богородиці була побудована у селі Неркін Дарашамб на перетині річок Тґмут і Аракс в 1767 році за часів правління Симеона Єреванці — католикоса усіх вірмен. Нова церква була побудована після періоду депортації, коли Шах Аббас I Великий вигнав жителів регіону в 1604 році. Поряд з церквою лежать надгробки XV—XVII століть.[4]
На початку XVIII століття регіон потрапив під розширення Російської імперії. Єреван був завойований росіянами в 1827 році, і відповідно до Туркманчайського мирного договору, кордон між Іраном і Росією згодом був встановлений уздовж ріки Аракс. Отже, частина населення була насильно переселена до Вірменії у складі Російської імперії.
10 липня 2008 року Церкву Пресвятої Богородиці було додано до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, разом з двома іншими вірменськими пам'ятниками, розташованими в тій самій провінції: Монастирем святого Стефана і Монастирем святого Тадея.[5] У списку Світової спадщини ЮНЕСКО Церква Пресвятої Богородиці належить до архітектурного ансамблю Монастиря святого Стефана. Згідно опису ЮНЕСКО, ці архітектурні споруди «засвідчують дуже важливий обмін між різними культурами, особливо, візантійською, православною і перською. Знаходячись на південно-східній окраїні ядра вірменської культури, монастирі були важливим центром розширення цієї культури. Вона є останніми залишками цієї культури у регіоні, які все ще збереглися у задовільному цілісному і автентичному стані. Крім того, будучи місцями паломництва, монастирські ансамблі є живими свідками розвитку вірменських релігійних традицій протягом століть».[6]
Архітектура[ред. | ред. код]
Церква збудовану в формі базиліки з трьома проходами і склепінням на даху, який обрамлений трьома парами пілястрів.[7] Церква має форму випуклого прямокутника розміром 22,2х13,5 метрів. Чотирикутні кам'яні стовпи розташовані в центрі будівлі, на якій підноситься цегляний купол із дванадцятьма вікнами.
Див. також[ред. | ред. код]
- Монастир святого Стефана — вірменський монастир, який знаходиться 2 км на південний схід.
- Джульфійське вірменське кладовище — раннє сучасне вірменське кладовище в 10 км на схід, знаходиться у Бабецькому районі Нахічеванської Автономної Республіки Азербайджану.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
- ↑ Novello, Adriano Alpago (1986), The Armenians (вид. 1st), Italy: Rizzoli International Publications, Inc., с. 182, ISBN 0-8478-0731-2, OCLC 13796582
- ↑ Ատրպատականի Հայոց թեմի առաջնորդ եպիսկոպոս Չիֆթճյանն այցելել է Դարաշամբի պատմական գերեզմանատուն. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 5 листопада 2019.
- ↑ Lamport, Mark A. (2018). Encyclopedia of Christianity in the Global South (англійською) . Lanham, Maryland: Rowman & Littlefield. с. 396. ISBN 9781442271562. OCLC 1005687259.
- ↑ Centre, UNESCO World Heritage. Armenian Monastic Ensembles of Iran. UNESCO World Heritage Centre (англ.). Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 5 листопада 2019.
- ↑ Cathedral and Churches of Echmiatsin and the Archaeological Site of Zvartnots. UNESCO World Heritage Centre (англ.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 4 листопада 2019.
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка)
|
| ||||||||
