Церква Сан Лоренсо (Алмансил)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Сан Лоренсо
Almancil-São-Lourenço-1.jpg
Церква Сан Лоренсо (Алмансил)
37°04′51″ пн. ш. 8°00′19″ сх. д. / 37.08083° пн. ш. 8.00528° сх. д. / 37.08083; 8.00528Координати: 37°04′51″ пн. ш. 8°00′19″ сх. д. / 37.08083° пн. ш. 8.00528° сх. д. / 37.08083; 8.00528
Тип споруди церква і культурна спадщина[1]
Розташування ПортугаліяАлмансил
Архітектор невідомий
Поч. будівництва 1684 р.
Кін. будівництва 1730 р.
Будівельна система каркасна
Стиль бароко Португалії
Належність католицизм
Стан Immovable Cultural Heritage of Public Interest[d]
Епонім Святий Лаврентій
Церква Сан Лоренсо (Алмансил). Карта розташування: Португалія
Церква Сан Лоренсо (Алмансил)
Церква Сан Лоренсо (Алмансил) (Португалія)
Церква Сан Лоренсо у Вікісховищі?

Церква Сан Лоренсо, Алмансил ( порт. Igreja de São Lourenço (Almancil) ) — храм і шедевр барокового інтер'єру на півдні республіки Португалія.

Історія[ред. | ред. код]

Найстаріша згадка про церкву знайдена в книзі «Livro да Freguesia de São João da Venda» з датуванням 23 травня 1684 року[2]. Пізніше церкву згадували у лютому 1693 та у 1715 рр., але про кінець будівництва споруди не йшлося[3].

З напису на хорах стало відомо, що декор із синьо-білих кахлів створений 1730 року майстром Полікарпо де Олівейра Бернардес. У період між 18681869 роками був відновлений хор з деревини, але декор з азулежу залишався недоторканим. Лише при облаштуванні двох нових ніш у 19 столітті були перекладені на невеликій площі кольорові кахлі.

1968 року керівництво релігійної громади провело ремонти даху та каплиць, були зняті дерев'яні хори, амвон і бічні вівтарі, викладені тротуари і наведено порядок на старому кладовищі.

28 лютого 1969 року стався черговий землетрус. Мури церкви потріскалися, були пошкодження арок і ризниці. Ремонтно-відновлювальні роботи проведені 1970 року з частковим зняттям сюжетних кахлів, ремонтом стін і арок, вирівнюванням поверхонь[4]. Кахлі укладали на колишні місця, але на новому розчині з піску і цементу. Роботи проводив відділ Генерального директората по спорудам і національним пам'яткам Португалії [5].

Опис храму[ред. | ред. код]

Церква Сан Лоренсо, шедевр провінційного бароко Португалії 17-18 століть. Церква розташована на східному боці поселення неподалік від цвинтаря. Архітектор споруди невідомий. Вибудована з цегли, потинькована і вибілена крейдою ззовні. Кути споруди, карнизи, портали і пілястри виконані з місцевого каменю аліканте[6].

Однонавна, сама нава позбавлена вікон. Вікна розташовані лише у вівтарній частині церкви, котра контрастує яскравим освітленням із напівтемною навою.

Має бічні каплиці та ризницю. Над прямокутною ризницею в північного боку споруди височить дзвіниця[7]. Сходи розташовані ззовні довгою смугою і спираються на додатковий мур і північну стіну самої церки. Даху над сходами нема. Біле тло стін на фасадах храму прикрашене лише пишними порталами та важкими карнизами.

Інтер'єр[ред. | ред. код]

Підпис Полікарпо да Олівейра Бернардеса (1695 - 1778) на кахлях.

Родзинкою провінціальної церкви Сан Лоренсо став декор з кольорових кахлів, котрі відомі в Португалії як азулежу. Синьо-білі кахлі—азулежу вкривають усі чисто стіни і стелі церкви. Бічні мури в інте'єрі розділені аркадою, в нішах котрої розташовані картини-сцени з житія Св. Лоренсо, виконані розписами кобальтом на кахлях. На сюжетних кахлях такі сцени з написами латиною —

  • «Св. Лаврентій сцілює двох сліпих»
  • «Св. Лаврентій роздає милостиню жебракам храмовим майном»
  • «Св. Лаврентій на аудиєнції у папи римського Сикста ІІ»
  • « Перемови св. Лаврентія з імператором Валеріаном І»
  • «Мученицька смерть Св. Лаврентія» тощо.

Декор із синьо-білих кахлів доповнює золочене дерево головного вівтаря храму, ствоюючи дивовижну картину барокового інтер'єру, гідного прикрасити і столичну церкву. Хоча засоби декорування церкви важко назвати коштовними, позаяк використані дешеві матеріали. Декор із синьо-білих кахлів таким чином став замінниками живопису олійними фарбами чи фресок. Живопису нема і на головному вівтарі, позаяк в провінції було важко знайти майстерного художника. Вівтар в церкві архітектурний і прикрашений лише скульптурами.

Над головним вівтарем - невеликий підбанник і баня, в інтер'єрі вони теж вкриті кольоровими кахлями з архітектурним декором і орнаментами.

Подібні сюжетні і орнаментальні кахлі мають церква Милосердия Віана-ду-Каштелу, де працювали Полікарпо де Олівейра Бернардес та його батько Антонио де Оливейра Бернардес та в церкві Франциска Ассізького у Фаро[8].

Галерея вибраних фото[ред. | ред. код]

Церква Сан Лоренсо, головний вхід.
Церква Сан Лоренсо, головний вівтар, фото 2013 року

Джерела[ред. | ред. код]

  • Lopes, João Baptista da Silva (1841), Corografia (...) do reino do Algarve (in Portuguese), Lisbon, Portugal

Guia de Portugal (in Portuguese) 2, Lisbon, Portugal, 1927

  • Simões, João Miguel Santos (28 June 1949), "Os notáveis azulejos da Igreja de São Lourenço de Almancil e da Capela de Nossa Senhora da Conceição em Loulé", Correio do Sul (in Portuguese) (1656)
  • Smith, Robert C. (1963), A Talha em Portugal (in Portuguese), Lisbon, Portugal
  • Meco, José (1985), Azulejaria Portuguesa (in Portuguese), Lisbon, Portugal

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Церква Сан Лоренсо (Алмансил)

Див. також[ред. | ред. код]