Церква Святого Йоана Канео

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Святого Йоана Канео
Назва на честь: John the Evangelistd
Ohrid , 135.jpg
Церква Святого Йоана Канео

41°06′39″ пн. ш. 20°47′19″ сх. д. / 41.11108611002777735° пн. ш. 20.78865833002777919° сх. д. / 41.11108611002777735; 20.78865833002777919Координати: 41°06′39″ пн. ш. 20°47′19″ сх. д. / 41.11108611002777735° пн. ш. 20.78865833002777919° сх. д. / 41.11108611002777735; 20.78865833002777919
Статус діюча
Статус спадщини частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКОd і heritage site in North Macedoniad
Країна

 Північна Македонія

Розташування Охрид
Конфесія Македонська Православна Церква
Єпархія Дебарсько-Кичівська
Тип будівлі церква
Архітектурний стиль Архітектура Візантійської імперії
Матеріал цегла
Ідентифікатори й посилання
Церква Святого Йоана Канео. Карта розташування: Північна Македонія
Церква Святого Йоана Канео
Церква Святого Йоана Канео (Північна Македонія)

CMNS: Церква Святого Йоана Канео у Вікісховищі

Церква Святого Йоана Канео (макед. црква «Свети Јован Канео»), також відома як церква Святого Іоанна Богослова — храм Македонської православної церкви, розташований в місті Охрид на скелі над Охридським озером . Є однією з найвідоміших пам'яток та одним із архітектурних символів міста. Храм споруджено на честь апостола Іоанна Богослова. Назву «Канео» отримала від назви рибальського селища, яке тут колись існувало.

Історія[ред. | ред. код]

Точна дата будівництва храму невідома. Дослідження підтверджують, що храм був збудований у XIII столітті, ще до завоювання території Македонії Османською імперією. В записах, знайдених у церкві святих Констянтина та Єлени у м. Охрид згадується поле села Лесковець, яке межує з власністю цієї церкви та належить церкві св. Іоана Канео — це свідчить, що церква була побудована ще до 1447 року. Можливо вона була кафоліконом — головною церквою монастиря, зруйнованого османами.

За місцевою легендою, в церкві Іоанна Канео вінчався болгарський цар Іван Асен II.

Під час османського владарювання церковна споруда поступово занепадала і починаючи з XVII століття до 1-ї пол. XIX століття фактично руйнувалася. Про це свідчить те, що найдавніша ікона, яка була знайдена у церкві, датується аж 1676 роком. В 50-х роках ХІХ століття почалися відновлювальні роботи: церкву відновили, встановили дерев'яний іконостас та по-новому розписали стіни та купол.

Під час реставраційних робіт у 1964 році були виявлені старовинні фрески, датовані періодом правління візантійської династії Комнінів.

В даний час у церкві встановлене спеціальне вентиляційне обладнання, яке дозволяє зберегти старовинні фрески. Сьогодні ця церковна споруда є одним із найвідоміших туристичних місць міста Охрид.

Архітектура[ред. | ред. код]

Храм має в своїй архітектурній основі типовий тринефний хрестово-купольний план з вписаним хрестом та потрійною апсидою. Бічні нави поступаються по висоті центральній, утворюючи окремі яруси будівлі. Восьмикутний купол, що підтримується на чотирьох стовпах вітрилами, прикрашений ступінчастими віконними нішами, зубчастим цегляним фризом, а також виконаними в XIIIXIV століттях трикутними закомарами. Нижня частина церкви побудована з каменю, а верхня — з почергових горизонтальних рядів цегли та травертину. Вкрита будівля черепицею. Невідомий будівничий зміг поєднати в будівлі храму візантійські та вірменські архітектурні елементи, особливо при зведенні восьмикутного куполу.

Внутрішнє оздоблення[ред. | ред. код]

Про більшість оригінальних фресок можна судити лише по окремим фрагментам, що збереглися до нашого часу або були виявлені під час реставрації. Так, у 1964 році фахівці відкрили під куполом храму фреску XIV століття, на який зображений Христос Пантократор в оточенні вісьмох ангелів, що летять.

На фресках у секціях між вікнами на барабані зображені вісім біблійних пророків у повний зріст. На стінах також є фрески із зображенням Ісуса Христа (на південному стовпі), покровителя храму — апостола Іоанна Богослова (на північному стовпі), покровителя міста Охрид — святого Климента Охридського, охридського архієпископа Константина Кавасили[bg], а також Еразма Охридського[bg] , який вважається першим охридським єпископом, а також вшановується католицькою церквою як один з чотирнадцяти святих помічників. У зоні вівтаря зображена сцена Причастя Апостолів в царських шатах, що є досить незвичним у візантійському живописі.

Посилання[ред. | ред. код]