Церква Святого Лазаря (Ларнака)
| Церква Святого Лазаря | |
|---|---|
 Церква Святого Лазаря | |
| 34°54′42″ пн. ш. 33°38′05″ сх. д. / 34.91167° пн. ш. 33.63472° сх. д.Координати: 34°54′42″ пн. ш. 33°38′05″ сх. д. / 34.91167° пн. ш. 33.63472° сх. д. | |
| Тип споруди | церква[1] і православний храм |
| Розташування |
 Кіпр, Ларнака |
| Початок будівництва | 898 рік |
| Кінець будівництва | X ст. |
| Стиль | візантійський |
| Належність | Кіпрська православна церква |
| Адреса | Ayiou Lazarou Streetd |
| Епонім | Лазар з Віфанії |
| Присвячення | Лазар з Віфанії |
| Покровитель | Лазар з Віфанії |
| Вебсайт | ayioslazaros.org |
  Церква Святого Лазаря (Ларнака) (Кіпр) | |
 | |
 Церква Святого Лазаря у Вікісховищі | |
Церква Святого Лазаря (грец. Ιερός Ναός Αγίου Λαζάρου, Аґіос Лазарос) — християнський храм IX століття у місті Ларнаці Республіки Кіпр; належить Кіпрської православної церкви.
Ця церква названа на честь праведного Лазаря з Віфанії, якого, згідно з Євангелія, воскресив Ісус Христос. Згідно православної традиції, Лазар після Воскресіння Христа був змушений через переслідування юдеями[2] покинути Юдею та дістатися Кіпру, де незабаром апостоли Павло й Варнава поставили його першим єпископом Кітіону (старовинна назва Ларнаки)[2]. Після воскресіння він прожив ще 30 років[2][3], а потім вдруге помер на Кіпрі[3][4]. Над його гробницею була споруджена церква святого Лазаря. В церкві праворуч біля вівтаря є печера - гробниця праведного Лазаря. Вхід у печеру ведуть сім східців, під вівтар храму. Розмір печери 6 х 12 м. Мощі праведного Лазаря знаходяться посередині: голова і половина його кісток[3] (друга половина мощей була в Константинополі, хрестоносці в 1204-1291 р. забрали їх до Франції в м. Марсель[3]).
Історія[ред. | ред. код]
За переказами, гробниця Лазаря була розграбована в період ісламського арабського панування у середині VII століття. Але у 890 р. в м. Ларнаці була виявлена гробниця з написом «Лазар чотириденний, друг Христа»[2][3] (відповідно - Ів. 11:11). За наказом імператора Лева VI частина[2][3] мощів святого Лазаря була перенесена до м. Константинополя у 898 р., де були покладені в храмі Праведного Лазаря[3]. Але голова Лазаря була залишена на Кіпрі[2]. Перенесення мощей невдовзі стало православним святом, що відзначається 17 (30) жовтня[2]. У кінці IX ст. - на початку X ст. над могилою Лазаря в Ларнаці була побудована церква Святого Лазаря. Вона є однією з трьох візантійських церков, що збереглися на Кіпрі. Під час хрестових походів у 1204-1291 р. частина[2][3] мощей святого Лазаря була перенесена з м. Константинополя до м. Марселя[3], у Францію. Так виникла легенда, що Лазар проповідував у Франції, став єпископом Марселя і був похований на місці майбутнього frКафедрального собору Отену[5][6]
Храм має довгасту прямокутну форму з тристоронньою апсидою на фасаді. Усередині храм розділений на три нефи з громіздкою подвійною колонадою і арковими прольотами між ними. Храм вінчали три бані та дзвіниця з південно-східного боку.
У XIII-XVI ст., за часів правління на острові лузін'ян та венеційців, храм став належати Римо-католицькій церкві, перетворений франками на монастир бенедиктинців[2]. Пізніше ним володіли вірмени католики. З південного боку до нього був прибудований масивний портик у готичному стилі. У 1570-1571 роки османської окупації церква використовувалася як мечеттю[2], і три її куполи з дзвіницею були знищені. У 1589 р. турки продали її православній церкві[2], а в наступні два століття вона використовувалася як для православних, так і для католицьких богослужінь (до 1794 р.)[2]. У 1857 р., після завершення османського володарювання на острові Кіпр, було знову споруджено дзвіницю біля храму.
Унікальний бароковий іконостас церкви був зроблений у 1773-1782 роки, і має 120 ікон візантійського стилю[2]. Незабаром він був позолочений та розписаний. Внутрішня ошатність храму сильно постраждала під час пожежі в 1970 році[7]. Під час ремонту церкви у листопаді 1972 р. за вівтарем був виявлений мармуровий саркофаг з останками людини, які ідентифікували як мощі святого Лазаря, які не повністю були вивезені до Константинополя.
За вісім днів до Великодня в Лазареву суботу храмову ікону святого Лазаря носять вулицями Ларнаки під час святкової ходи.
![Гробниця святого Лазаря[3][8]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Tomb_in_St_Lazarus_Church_in_Larnaca,_Cyprus.jpg)
![Мощевик з головою святого Лазаря[5][8]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A0%D0%B0%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%8E_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%9B%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8F.jpg)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Церква Святого Лазаря |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Ларнака. Храм святого Лазаря (рос.)
- ↑ а б в г д е ж и к л Православная энциклопедия «Азбука веры»: Праведный Лазарь Четверодневный, друг Божий, епископ (рос.)
- ↑ Michaelides, M.G. «Saint Lazarus, The Friend Of Christ And First Bishop Of Kition», Larnaca, Cyprus, 1984. Reprinted by Fr. Demetrios Serfes at St. Lazarus The Friend Of Christ And First Bishop Of Kition, Cyprus [Архівовано 2009-09-22 у Wayback Machine.]
- ↑ а б THE WORSHIP OF SAINT LAZARUS IN THE WEST AND RELATED TRADITIONS [Архівовано 12 лютого 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ "St. Lazarus of Bethany". Catholic Encyclopedia. New York: Robert Appleton Company. 1913. (англ.)
- ↑ Dubin, Marc and Damien Morris (2002). Cyprus: The Rough Guide (4th ed.). Published by Rough Guides. ISBN 978-1-85828-863-5 (англ.)
- ↑ а б Софрониос Р. Михаелидес // «Святой Лазарь, Друг Христов и первый Епископ Китийский (История Его Храма в Ларнаке)», г. Ларнака, Кипр, 1999 г., иллюстрации (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Софрониос Р. Михаелидес // «Святой Лазарь, Друг Христов и первый Епископ Китийский (История Его Храма в Ларнаке)», г. Ларнака, Кипр, 1999 г. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Ларнака. Храм святого Лазаря (рос.)
- Офіційний сайт Церкви Святого Лазаря (англ.) (гр.)
- Agios Lazaros Church (англ.)
- THE ESTABLISHMENT AND HISTORY OF THE CHURCH (англ.)
