Церква Святого Миколая (Залокоть)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Святого Миколая

49°17′41″ пн. ш. 23°15′13″ сх. д. / 49.2947222222499946° пн. ш. 23.25361111113889123° сх. д. / 49.2947222222499946; 23.25361111113889123Координати: 49°17′41″ пн. ш. 23°15′13″ сх. д. / 49.2947222222499946° пн. ш. 23.25361111113889123° сх. д. / 49.2947222222499946; 23.25361111113889123
Тип церква і пам'ятка
Статус спадщини Пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна

 Україна

Розташування Залокоть
Конфесія УГКЦ
Єпархія Самбірсько-Дрогобицька
Будівництво 1797
Стан згоріла
Ідентифікатори й посилання
Церква Святого Миколая (Залокоть). Карта розташування: Львівська область
Церква Святого Миколая (Залокоть)
Церква Святого Миколая (Залокоть) (Львівська область)

Церква Святого Миколая у с. Залокоть — греко-католицька церква у селі Залокоть Дрогобицького району Львівської області України. Зведена у 1797 році, мала статус пам'ятки архітектури місцевого значення (охоронний № 2259-М), згоріла у травні 2006 року. На місці історичної церкви місцева громада побудувала нову.

Історія[ред. | ред. код]

Дерев'яна церква святого Миколая у Залокоті зведена 1797 року майстром Іваном Панасом[1][2]. За типом була тридільною, одноверхою, прямокутну в плані наву завершував чотирибічний верх із двома заломами[3], увінчаний невеликим ліхтарем із маківкою. Церква підпорядковувалася спочатку Старосамбірському, пізніше (після 1918 року) — Підбузькому деканату Перемишльської єпархії греко-католицької церкви[2]. Станом на 1939 рік парафія нараховувала 1634 особи[2].

За радянської влади церква не діяла, місцеві мешканці ходили до церкви в с. Опака[4]. За незалежної України богослужіння в церкві відновилися, мешканці села зареєстрували греко-католицьку парафію Святого Миколая, підпорядковану Підбузькому деканату Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.

Вранці 16 травня 2006 року стара дерев'яна церква згоріла вщент, вдалося врятувати дзвіницю і церковне майно на суму 10 тис. грн. Ймовірною причиною пожежі назвали коротке замикання електромережі[5]. Ввечері того ж дня, під час розбирання згорілих уламків на згарищі знайшли дві гранати часів Другої світової війни[5].

Незабаром на місці старої церкви почали будувати нову, також дерев'яну, проте більшу. Новозведений храм освятив 19 грудня 2007 року владика Юліан (Вороновський)[6].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Михайло Драган. Українські деревляні церкви. Частина перша — текст. — Льв., 1937.