Церква святого Миколая (Шевченківський Гай)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Церква Святого Миколи (Львів))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква святого Миколая (Шевченківський Гай)
Church in Museum of Folk Architekture, Lvov, Ukraine 2007.jpg
49°50′41″ пн. ш. 24°03′59″ сх. д. / 49.84483333002777528° пн. ш. 24.06638889002777759° сх. д. / 49.84483333002777528; 24.06638889002777759Координати: 49°50′41″ пн. ш. 24°03′59″ сх. д. / 49.84483333002777528° пн. ш. 24.06638889002777759° сх. д. / 49.84483333002777528; 24.06638889002777759
Тип споруди дерев'яна церква[d]
Розташування Flag of Ukraine.svg УкраїнаКривка
Будівельна система деревина
Церква святого Миколая (Шевченківський Гай). Карта розташування: Україна
Церква святого Миколая (Шевченківський Гай)
Церква святого Миколая (Шевченківський Гай) (Україна)
Церква Святого Миколи з села Кривка
Церква Святого Миколи з села Кривка
План Церкви Святого Миколи з села Кривка

Церква Святого Миколи — пам'ятка народної бойківської архітектури у Львові, пам'ятка національного значення. Знаходиться на вулиці Чернеча гора, 1, на території скансена «Музей народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького».

Історія[ред. | ред. код]

Була збудована в 1761, за іншими даними в 1763, за іншими — 1795 році[1] народними майстрами в селі Кривка. У 1914 році в ході військових дій між австро-угорською та російською арміями була пошкоджена снарядом, зокрема, зруйнований верх галереї над бабинцем.

« Під час Першої світової війни село Кривка опинилося на шляху російських військ через Верецький перевал на Закарпаття, тому кілька днів у селі велися жорстокі бої у вересні 1914 року. Людей виселили до табору Гминди. Село було зовсім спалене і знищене, як жодне в повіті, залишилась тільки церква...[2] »
« Складно сказати, яка б доля чекала цей шедевр дерев’яного зодчества, яким є невеличка бойківська церква зі села Кривка, що на Турківщині та яка сьогодні є окрасою Музею народної архітектури та побуту у Львові, якби не те, що на той час парохом у цьому селі був о. Маркелій Куновський. Згідно з одними джерелами, ця церква, посвячена отцю Миколаю, була збудована 1761 року, а, згідно з іншими - 1763-го. Вона довго задовольняла потреби мешканців села, кількість яких ніколи не перевищувала 400 осіб, а в 1920-х роках зросла майже вдвоє, а тому громада села вирішила розібрати стару церкву і на її місці поставити нову. (...) Стару церкву очікувала доля багатьох дерев’яних церков: її або могли продати в якесь інше бідніше село, або просто використати дерево на опалення. (...) Під час дискусії з громадою щодо майбутнього старої церкви отець Маркелій Куновський звернувся до відомого мистецтвознавця Михайла Драгана, який попросив допомоги Митрополита Андрея Шептицького і переконав його, що варто викупити в села цю церкву і перевезти її до Львова. Під керівництвом М. Драгана стару церкву розібрали й перевезли до Львова, у теперішній Шевченківський гай, започаткувавши у такий спосіб Музей народної архітектури й побуту просто неба. Церкву перевезли возами з Кривки і змонтували на новому місці 1930 року.[3] »

В 1930 році церкву під наглядом та керівництвом М. Драгана було розібрано, перевезено й зібрано у Львові як головний храм Лаври св. Йоана Хрестителя Студійського Уставу, яку митрополит заснував у 1927 році.

На новому місці її поставили майстри Тома Джурин та Прокіп Демків з села Цінева. Відновили втрачені елементи, замінили ґонту, стіни храму зсередини обшили кедровими дошками.

У 1930 році вона стала церквою Премудрости Божої студитської Лаври.

Навесні 1931 року церковне подвір'я обвели огорожею, збудували дерев'яні ворота і невеличку хвіртку. Того ж року церква освячена. Оригінальний іконостас зберегли і поставили до нової церкви в Кривці, тому до церкви Премудрости Божої справили іконостас зі старої церкви села Воля-Жовтанецька, що на Львівщині. [4]

В 1966 році у Львові створено Музей народної архітектури і побуту, а церква святого Миколая стала його першим експонатом.[1]

Навесні 1990 року її передано під опіку монахам Свято-Іванівської Лаври монахів студійського уставу.

7 липня 2013 року провели урочисте святкування з нагоди 250-ліття від будівництва церкви. Загальна довжина будівлі дорівнює загальній висоті. Над бабинцем влаштована арочна галерея. Іконостас датований кінцем XVII початком XVIII ст. Сьогодні церква, шедевр бойківського стилю - символ музею (під № 16) постійно чинна, в користуванні громади УГКЦ.[4]

Архітектура[ред. | ред. код]

Двір церкви оточений дерев'яною огорожею з різьбленою брамою. Церква святого Миколая, в плані, складається з трьох частин, має квадратні зруби нефа, апсиди й бабинець. Загальна довжина будівлі дорівнює загальній висоті. Над бабинцем влаштована арочна галерея. Іконостас датований кінцем XVII початком XVIII ст.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Дерев'яні церкви західної України. Кривка (відвідано 02.09.2016)
  2. Гайда Ю. І., Шуптар В.А. Турківщина: історія населених пунктів. – Ужгород: Патент, 2002 – С 304. — ISBN 966-7725-52-9
  3. Роман Горак. Канікули 1888 року (Листи Антона Березинського до Івана Франка). — Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. Випуск 20. — Львів: Апріорі, 2016. — С. 438 — 439. — ISBN 978-617-629-341-5
  4. а б Дерев'яні церкви західної України. Львів, Шевченківський гай. Церква Божої Премудрості 1931 (Св. Миколи 1795) (відвідано 02.09.2016)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львова. Львів: Каменяр, 1987. С. 10.
  • Драган М. Українські деревляні церкви: Генеза і розвій форм// Збірки Національного музею у Львові. — Львів, 1937. — Ч.2. — XVI + 136 с.
  • Пам'ятники містобудування і архітектури Української РСР. Київ: Будівельник, 1983–1986. Том 3, с. 84-85. → електронне посилання на ua.vlasenko.net
  • Гайда Ю. І., Шуптар В.А. Турківщина: історія населених пунктів. – Ужгород: Патент, 2002 – С 304. — ISBN 966-7725-52-9
  • Роман Горак. Канікули 1888 року (Листи Антона Березинського до Івана Франка). — Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. Випуск 20. — Львів: Апріорі, 2016. — С. 438 — 439. — ISBN 978-617-629-341-5

Посилання[ред. | ред. код]