Перейти до вмісту

Церква Святої Урсули (Кельн)

Координати: 50°56′44″ пн. ш. 6°57′15″ сх. д. / 50.945669° пн. ш. 6.954214° сх. д. / 50.945669; 6.954214
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Церква Святої Урсули
50°56′44″ пн. ш. 6°57′15″ сх. д. / 50.945669° пн. ш. 6.954214° сх. д. / 50.945669; 6.954214
Тип спорудиchurch building incorporated with parish halld Редагувати інформацію у Вікіданих
Розташування Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих, Altstadt-Nordd Редагувати інформацію у Вікіданих
Початок будівництва5 століття Редагувати інформацію у Вікіданих
Стильроманський Редагувати інформацію у Вікіданих
Належністькатолицька церква[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЄпархіяRoman Catholic Archdiocese of Cologned Редагувати інформацію у Вікіданих
Станпам'ятник архітектури NRWd (1012) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЕпонімУрсула Колонська Редагувати інформацію у Вікіданих
Вебсайтkatholisch-in-koeln.de/ueber-uns/st-ursula Редагувати інформацію у Вікіданих
Церква Святої Урсули (Кельн). Карта розташування: Німеччина
Церква Святої Урсули (Кельн)
Церква Святої Урсули (Кельн) (Німеччина)
Мапа
CMNS: Церква Святої Урсули у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Це́рква Свято́ї Урсули (нім. St. Ursula) — католицька церква в місті Кельн у північній частині старого міста (Альтштадт-Норд[de]) (федеральна земля Північний Рейн-Вестфалія). Церква розташована на площі Урсули (Ursulaplatz). Романська тринефова базиліка без трансепту з однією західною дзвіницею.

Християнський надгробок із могили дівчинки Урсули, виявлений при археологічних розкопках біля церкви
Купол західної вежі
Центральний неф церкви
Релікварії в хорі
Свята Урсула
Золота палата

Історія

[ред. | ред. код]

Археологічні розкопки на території церкви Святої Урсули дають змогу стверджувати, що на цьому місці вже в IV столітті існував римський зальний храм зі східною апсидою.[2] За агіографічною легендою, на цьому місці 383 року (за іншими даними — 304 року) від рук гунів прийняла мученицьку смерть Свята Урсула. Тому, вже з VI століття, тут проводилися постійні розкопки з метою знайти реліквії, пов'язані зі святою Урсулою, що ускладнює археологічні дослідження.

Точний час заснування монастиря святої Урсули невідомий. Так, наприклад, у реєстрі володінь Кельнського архієпископства, складеному 866 року за архієпископа Гуго Абата, монастир Святої Урсули ще не згадано, але в реєстрі архієпископа Герман I 911 року монастир вже є. Саме за Германа І перебудовано вівтарну частину церкви і створено Т-подібний монумент із 11-ма раками з реліквіями, які відносять до 11 мучениць, серед яких була й Свята Урсула, які прийняли смерть у Кельні. Насправді число 11 дещо умовне: одні легенди кажуть про 11 супутниць Урсули, інші — про 11 000, треті — про 11 кораблів на якоих Урсула та її супутниці прибули в Кельн. Так чи інакше, але число 11 фігурує в гербі Кельна у вигляді 11 перекинутих ком, які символізують дів-мучениць.[3]

Аж до 1164 року, коли архієпископ Райнальд фон Дассель привіз у Кельн мощі Трьох царів,[4] реліквії Святої Урсули вважали головною святинею міста. 1106 року, під час розширення міських стін, поблизу церкви виявлеено масове поховання, що сприйнято як підтвердження легенди про Святу Урсулу та її супутниць. Ці знахідки привели до значного зростання обсягів торгівлі реліквіями, що неминуче підвищило добробут монастиря, а це дало можливість розпочати будівництво нової церкви. Точна дата початку будівництва невідома, відомо лише, що 1135 року освячено вівтар нової церкви, присвячений святій Кордулі — одній зі супутниць Урсули. Нова церква була тринефовою базилікою з емпорами, перед хором містився релікварій. 1230 року зведено велику західну башту, а успішна кампанія зі збору коштів у Падернборській єпархії[en] дала змогу в 1247—1267 роках побудувати новий готичний хор. Ще до 1300 року з південного боку до церкви прибудовано бокови́й ві́вта́р приділ Діви Марії. Наприкінці XV століття в церкві зведено готичний шпиль. 1464 року встановлено вівтар діви Марії роботи невідомого майстра життя Марії — яскравого представника Кельнської школи живопису. З 1827 року 7 частин цього вівтаря зберігаються в Старій пінакотеці[5] в Мюнхені, і одна («Стрітення») — в лондонській Національній галереї.У XVII столітті церкву перебудовано в бароковому стилі. 1643 року в церкві споруджено т. зв. «Золоту палату» для зберігання реліквій і з південного боку добудовано приділ Івана Хрестителя.

1801 року в ході медіатизації, яка проходила під керівництвом наполеонівського міністра Талейрана, скасовано Кельнське архієпископство, а 1802 року всі монастирі Рейнської області секуляризовано. Це стосувалося й монастиря сестёр-урсулинок, а церква Святої Урсули стала звичайною парафіяльною церквою.

На другу половину XIX століття церква перебувала в плачевному стані, тому ухвалено рішення про її реставрацію, при цьому будівлі повернуто романський вигляд.

25 червня 1920 року папа Бенедикт XV одночасно з церквою Святого Гереона[de] надав церкві Святої Урсули звання малої папської базиліки (лат. Basilica minor).[6]

Під час Другої світової війни в ході бомбардувань Кельна британською авіацією 1942 року зруйновано церковний дах, а на кінець війни всю церкву Святої Урсули перетворено на руїни. Відновлення церкви почато 1949 року під керуванням архітектора Карла Банда[de]. Ці роботи тривали до 1972 року, а «Золоту палату» відновлено за два роки потому.

У 1999—2004 роках проведено масштабну реставрацію. При цьому рядом і приділом Діви Марії споруджено музей мучеників сучасності, який 2008 року відзначено архітектурною премією Artheon.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://gemeinden.erzbistum-koeln.de/st-agnes-koeln/kirchen/st_ursula/
  2. ↑ Археологические раскопки у церкви Святой Урсулы [Архівовано 2011-07-18 у Wayback Machine.](нім.)
  3. ↑ Манфред Беккер-Хуберти «Св. Урсула и 11 000 её спутниц»[недоступне посилання з Июнь 2019]
  4. ↑ Мощи Трёх волхвов[недоступне посилання з Июнь 2019]
  5. ↑ Старая Пинакотека. История собрания [Архівовано 2010-08-18 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Сайт gcatholic.org [Архівовано 2016-02-06 у Wayback Machine.][1]
  7. ↑ Сайт архитектурной премии Artheon [Архівовано 2013-07-27 у Wayback Machine.][2]

Література

[ред. | ред. код]
  • Heinz Firmenich: St. Ursula und die Maria-Ablaß-Kapelle in Köln. Rheinischer Verein für Denkmalpflege und Landschaftsschutz, Köln 1976, ISBN 3-88094-150-5 (нім.)
  • Werner Schäfke: Kölns romanische Kirchen. Architektur Kunst Geschichte. Emons, Köln 2004, ISBN 3-89705-321-7 (нім.)
  • Hiltrud Kier, Ulrich Krings: Die Romanischen Kirchen in Köln, Vista Point Verlag, Köln 1991, ISBN 3-88973-601-7 (нім.)
  • Sabine Czymmek, Die Kölner romanischen Kirchen, Schatzkunst, Bd. 2, Köln 2009 (= Colonia Romanica, Jahrbuch des Fördervereins Romanische Kirchen Köln e. V., Bd. XXIII, 2008), S. 225—289 ISBN 978-3-7743-0422-2 (нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Сторінка церкви Святої Урсули на сайті «Романські церкви Кельна»(нім.)
  • Сторінка церкви Святої Урсули на International Database and Gallery of Structures(англ.)
  • Сторінка церкви Святої Урсули на сайті gcatholic.org(англ.)
  • Сторінка церкви Святої Урсули на сайті «Старе місто Кельна»(нім.)
  • Історія церкви Святої Урсули та 360° панорама інтер'єру
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Церква_Святої_Урсули_(Кельн)&oldid=47498649