Церква Собору Пресвятої Богородиці (Матків)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Церква Собору Пресвятої Богородиці
в селі Матків
Львівщина, Туркiвський р-н, Maткiв.JPG

Церква Собору Пресвятої Богородиці в селі Матків
48°54′55″ пн. ш. 23°06′32″ сх. д. / 48.91546999999999912° пн. ш. 23.10893400000000142° сх. д. / 48.91546999999999912; 23.10893400000000142Координати: 48°54′55″ пн. ш. 23°06′32″ сх. д. / 48.91546999999999912° пн. ш. 23.10893400000000142° сх. д. / 48.91546999999999912; 23.10893400000000142
Тип споруди церква і православна церква[d]
Розташування Україна Україна,с. Матків, Турківський район, Львівська область
Кінець будівництва 1838 р.
Будівельна система дерев'яна архітектура
Архітектурний стиль бойківський стиль
Flag of UNESCO.svg         Світова спадщина         World Heritage Logo global.svg
Wooden Tserkvas of the Carpathian Region
in Poland and Ukraine
Тип Культурний
Критерії iii, iv
Ідентифікатор 1424
Регіон ЮНЕСКО Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 2013 (37 сесія)
Церква Собору Пресвятої Богородиці (Матків) is located in Львівська область
Церква Собору Пресвятої Богородиці (Матків)
Церква Собору Пресвятої Богородиці (Матків) (Львівська область)
Розташування на карті Львівської обл.
CMNS: Церква Собору Пресвятої Богородиці на Вікісховищі

Церква Собору Пресвятої Богородиці — дерев'яна церква в селі Матків, споруджена 1838 року. Видатна пам'ятка бойківської архітектури та монументального мистецтва. 21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, Церква Собору Пресвятої Богородиці, разом з іншими дерев'яними церквами карпатського регіону, була включена у список світової спадщини ЮНЕСКО[1][2]

Історія[ред.ред. код]

Церква Собору Пресвятої Богородиці споруджено 1838 року. Будували храм майстри Іван Мельникович та Василь Іваникович[3].

14 червня 2010 року блискавка влучила в церкву. Храм зайнявася, однак від знищення пам'ятку врятувала автоматична система пожежегасіння[4].

Короткий опис[ред.ред. код]

Церква Собору Пресвятої Богородиці у 1904 році

Церква розташована на невисокому пагорбі в центральній частині села, на віддалі 250 м від автомобільної дороги, в долині річки Стрия.

Церква тризруба, триверха, належить до храмів бойківського типу. Квадратні зруби (нава ширша) розташовані по осі захід-схід. Обабіч вівтаря прилягають невеликі прямокутні ризниці. Основні об'єми завершують восьмибічні верхи, над навою з п'ятьма заломами. А над вівтарем і бабинцем — з чотирма заломами, що увінчані шоломовими банями з маківками і хрестами.

Оперізує церкву піддашшя оперте на східчасті виступи вінчів зрубів, під яким на західному фасаді влаштований засклений ґанок. Опасання церкви має чітку прямокутну форму і великий винос, під яким ховається низ церкви[3].

Стіни підопасання, надопасання і заломів шальовані вертикально дошками й лиштвами[5].

Дзвіниця[ред.ред. код]

На південний захід від церкви розташована дерев'яна, триярусна, квадратна в плані дзвіниця, з балконом на другому ярусі, зверненим у бік невеликої площі перед південним фасадом церкви. Вкрита наметовим дахом з колосниковою галереєю над ним.

Збудована дзвіниця 1924 року майстром Михайлом Векличем[3].

Література[ред.ред. код]

  • Богородицька церква 1838 р. (дерев.) і дзвіниця 19 ст. (дерев.). Пам'ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 28.
  • Богородицька церква та дзвіниця 1838 р. (дерев.) [Постанова Ради міністрів УРСР “Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР” № 970 від 24.08.1963 р.
  • Церква 1833 р. (дерев.) і дзвіниця 1924 р. (дерев.). Памятники истории и культуры Украинской ССР: каталог-справочник. – К.: Наукова думка, 1987 г., с. 343.
  • Дзвіниця 1924 р. (дерев.). Богородицька церква 1838 р. (дерев.). Народна архітектура українських Карпат. – К.: 1987 р., с. 190, 226.
  • Дерев'яна церква Собору богородиці 1838 р., майстри Самусь Мельникович, Василь Іванович Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. — Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 122.
  • Церква Собору богородиці 1838 р. (дерев.) та дзвіниця 1902 р. (дерев.). Державний реєстр національного культурного надбання: пам'ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам'ятки України, 1999 р., № 2-3.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]