Церква Успення Пресвятої Богородиці (Тернопіль)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Успення Пресвятої Богородиці
(Монастирська церква)
UA-TE Cerkva Uspenska UGKC Buran 26-11-11.JPG
49°33′12″ пн. ш. 25°35′41″ сх. д. / 49.55333° пн. ш. 25.59472° сх. д. / 49.55333; 25.59472
Тип споруди церква
Розташування УкраїнаТернопіль
Архітектор М.Кичко
Інженер Соневицький, Фалендиш
Зруйновано 1962
Відбудовано 1991
Стиль ампір
Належність УГКЦ
Адреса вул. Князя Острозького
Церква Успення Пресвятої Богородиці (Тернопіль). Карта розташування: Україна
Церква Успення Пресвятої Богородиці (Тернопіль)
Церква Успення Пресвятої Богородиці (Тернопіль) (Україна)
Церква Успення Пресвятої Богородиці у Вікісховищі?

Церква Успення Пресвятої Богородиці (Монастирська церква) — храм і парафія Центрального деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ в Тернополя. Збудована до 1636 року (дерев'яна), вперше згадана у престольному Євангеліє, переданому «церкві Успенія на передмісті Тернопільськім».

Монастир із церквою зруйнувала більшовицька влада (1962). Нині на його місці відбудовано Успенську церкву і дзвіницю: сучасні споруди дещо модернізовано.

Історія[ред. | ред. код]

Світлина церкви, 1902 р.

При Успенській церкві був монастир оо. Василіян, який закрили принаймні до кінця 19 ст.[a] У 1744 році церкву передали світському священикові.

У 1836 році дерев'яну церкву розібрали й на її місці звели муровану в стилі ампір із трьома візантійськими банями-куполами та дзвіницею (1837) із тесаного каменю: внизу чотирикутна, вгорі восьмигранна, завершувалася куполом.

Вище від дверей дзвіниці стояли статуї: ліворуч — святого Петра (із Євангелієм і ключами), посередині — Ісуса Христа (права рука піднята, у лівій — земна куля), праворуч — святого Павла з відкритим Євангелієм та хрестом.

На дзвіниці висів дзвін вагою 20 тонн.

Біля церкви був старовинний цвинтар, де були поховані, зокрема, о. Петро Білинський, Євстахій Прокопчиць; після війни тут заклали братську могилу загиблих у 1944 році в боях за м. Тернопіль (після зруйнування цвинтаря (1960-ті) прах перенесли на Микулинецький цвинтар).

У 1931 році митрополит Андрей Шептицький передав церкву оо. Редемптористам на чолі з Йосифом де Вохтом, за яких постала величава споруда з 6-а візантійськими банями і 3-а окремими входами із широкими сходами, що символізували хресну дорогу (інж. Соневицький і Фалендиш).

У 1932 році змурували нову каплицю, де відправляли Архієрейські Служби Божі та яка стала центром відпустів, водосвячень і посвячень пасок, овочів.

У 1933—1935 роках душпастирем при церкві Успення був майбутній виконувач обов'язків голови Української Греко-Католицької Церкви Володимир (Стернюк) ЧНІ.[1] У 1935 році сюди на відпуст приїжджав Микола Чарнецький.

Довгі роки тут був образ Божої Матері, оправлений у срібні з позолотою ризи (копія Ченстоховської ікони), який після знищення храму зберігали у церкві Різдва Христового (нині повернутий на старе місце).

До війни тут була багата бібліотека. Після війни відбувалися Успенські відпусти.

У 1958—1961 роках, безпосередньо перед його закриттям та зруйнуванням радянською владою, настоятелем храму був о. Олесь Ґерета.[2]

Зауваги[ред. | ред. код]

  1. в статті про Тернопіль у Словнику Географічному Королівства Польського вказано, що він вже був закритий; можна припустити, що під час Йозефінської касати

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мельничук Б., Окаринський В., Щербак Л. Стернюк Володимир Володимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 346—347. — ISBN 978-966-528-279-2.
  2. Литвин M. Ґерета Петро Федорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 447—448. — ISBN 966-528-197-6.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]