Церква Успення Пресвятої Богородиці (Тернопіль)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Церква Успення Пресвятої Богородиці
(Монастирська церква)
UA-TE Cerkva Uspenska UGKC Buran 26-11-11.JPG
49°33′12″ пн. ш. 25°35′41″ сх. д. / 49.55333° пн. ш. 25.59472° сх. д. / 49.55333; 25.59472
Тип споруди церква
Розташування УкраїнаТернопіль
Архітектор М.Кичко
Інженер Соневицький, Фалендиш
Зруйновано 1962
Відбудовано 1991
Архітектурний стиль ампір
Належність УГКЦ
Адреса вул. Князя Острозького
Церква Успення Пресвятої Богородиці (Тернопіль). Карта розташування: Україна
Церква Успення Пресвятої Богородиці (Тернопіль)
Церква Успення Пресвятої Богородиці (Тернопіль) (Україна)
Церква Успення Пресвятої Богородиці у Вікісховищі?

Церква Успення Пресвятої Богородиці (Монастирська церква) — храм і парафія Центрального деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ в Тернополя. Збудована до 1636 року (дерев'яна), вперше згадана у престольному Євангеліє, переданому «церкві Успенія на передмісті Тернопільськім».

Монастир із церквою зруйнувала більшовицька влада (1962). Нині на його місці відбудовано Успенську церкву і дзвіницю: сучасні споруди дещо модернізовано.

Історія[ред.ред. код]

Світлина церкви, 1902 р.

При Успенській церкві був монастир оо. Василіян, який закрили принаймні до кінця 19 ст.[a] У 1744 році церкву передали світському священикові.

У 1836 році дерев'яну церкву розібрали й на її місці звели муровану в стилі ампір із трьома візантійськими банями-куполами та дзвіницею (1837) із тесаного каменю: внизу чотирикутна, вгорі восьмигранна, завершувалася куполом.

Вище від дверей дзвіниці стояли статуї: ліворуч — святого Петра (із Євангелієм і ключами), посередині — Ісуса Христа (права рука піднята, у лівій — земна куля), праворуч — святого Павла з відкритим Євангелієм та хрестом.

На дзвіниці висів дзвін вагою 20 тонн.

Біля церкви був старовинний цвинтар, де були поховані, зокрема, о. Петро Білинський, Євстахій Прокопчиць; після війни тут заклали братську могилу загиблих у 1944 році в боях за м. Тернопіль (після зруйнування цвинтаря (1960-ті) прах перенесли на Микулинецький цвинтар).

У 1931 році митрополит Андрей Шептицький передав церкву оо. Редемптористам на чолі з Йосифом де Вохтом, за яких постала величава споруда з 6-а візантійськими банями і 3-а окремими входами із широкими сходами, що символізували хресну дорогу (інж. Соневицький і Фалендиш).

У 1932 році змурували нову каплицю, де відправляли Архієрейські Служби Божі та яка стала центром відпустів, водосвячень і посвячень пасок, овочів.

У 1933—1935 роках душпастирем при церкві Успення був майбутній виконувач обов'язків голови Української Греко-Католицької Церкви Володимир (Стернюк) ЧНІ.[1] У 1935 році сюди на відпуст приїжджав Микола Чарнецький.

Довгі роки тут був образ Божої Матері, оправлений у срібні з позолотою ризи (копія Ченстоховської ікони), який після знищення храму зберігали у церкві Різдва Христового (нині повернутий на старе місце).

До війни тут була багата бібліотека. Після війни відбувалися Успенські відпусти.

У 1958—1961 роках, безпосередньо перед його закриттям та зруйнуванням радянською владою, настоятелем храму був о. Олесь Ґерета.[2]

Зауваги[ред.ред. код]

  1. в статті про Тернопіль у Словнику Географічному Королівства Польського вказано, що він вже був закритий; можна припустити, що під час Йозефінської касати

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мельничук Б., Окаринський В., Щербак Л. Стернюк Володимир Володимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 346—347. — ISBN 978-966-528-279-2.
  2. Литвин M. Ґерета Петро Федорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 447—448. — ISBN 966-528-197-6.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]