Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Вікно)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Вікно)
Греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці

Тип церква
Країна  Україна
Розташування Вікно
Конфесія УГКЦ
Будівництво 2012

CMNS: Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі
Православна церква Успіння Пресвятої Богородиці

Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікні — однойменна парафія греко-католицької та православної громад у селі Вікно Чортківського району Тернопільської области. Православна церква є пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 1898)[1].

Історія церкви[ред. | ред. код]

У селі колись була дерев'яна церква з дзвіницею, яку згодом розібрали і на тому ж місці збудували нову, кам'яну, яка діє донині. Фундатором будівництва була графиня Чарторийська. У 1826 році храм було освячено на честь Успіння Пресвятої Богородиці. У 1888 році поряд з церквою було збудовано проборство для священнослужителів.

Парафію візитували митрополит Андрей Шептицький і єпископ Іван Бучко.

Із 1946 року парафія і храм належали до РПЦ. Нині храм належить до Гусятинського деканату Тернопільсько-Бучацької єпархії ПЦУ. На початку 1990-х років громада села конфесійно розділилася. У 1991 році в селі було зареєстровано громаду УГКЦ (120 вірних). Того ж року парохом громади став о. Іван Козій. Храм залишився за православною громадою — до служінь у ньому греко-католиків не допустили. Усі богослужіння відбувалися біля символічної могили Українським Січовим Стрільцям, а пізніше — у приміщенні старої селищної ради.

У 2006 році греко-католицька громада розпочала будівництво власного храму на місці зруйнованої радянським режимом у 1980 році костьолу. 12 вересня 2012 року владика Бучацької єпархії о. Димитрій Григорак освятив церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці. У 2012 році було зведено іконостас, автором якого є Петро Жебелюк.

При парафії діють: спільнота «Матері в молитві» та Вівтарна дружина.

Парохи[ред. | ред. код]

УГКЦ
  • о. Михайло Рожайковський,
  • о. Іван Ганкевич,
  • о. Іван Паралевич,
  • о. Тома Маланкевич,
  • о. Михаїл Чачковський,
  • о. Роман Заринький (1902—1953),
  • о. Іван Козій (з 1991).
ПЦУ
  • о. Володимир Савчук[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]