Церква воздвиження Святого Хреста (Зельзін)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква воздвиження Святого Хреста
біл. Церква воздвиження Святого Хреста
Зельзінська церква
Зельзінська церква
Зельзінська церква
52°54′13″ пн. ш. 24°42′03″ сх. д. / 52.9036306° пн. ш. 24.7009028° сх. д. / 52.9036306; 24.7009028Координати: 52°54′13″ пн. ш. 24°42′03″ сх. д. / 52.9036306° пн. ш. 24.7009028° сх. д. / 52.9036306; 24.7009028
Країна Білорусь
Село Зельзін
Конфесія православ'я
Єпископство Берестейська та кобринська єпархія
Тип православний храм
Тип будівлі церква
Стиль еклектика
Дата заснування 1878

Церква воздвиження Святого Хреста. Карта розташування: Білорусь
Церква воздвиження Святого Хреста
Церква воздвиження Святого Хреста
Церква воздвиження Святого Хреста (Білорусь)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Церква воздвиження Святого Хреста (біл. Крыжаўзвіжанская царква) — чинна церква у Зельзіні Берестейської єпархії, збудована в 1878 році. Храм — пам'ятник еклектичної архітектури, охороняється державою.

Історія[ред. | ред. код]

Перша церква у Зельзіні була побудована в 1420-1430-х роках. Як свідчать джерела, її будівництво відбувалося з ініціативи княгині на місці, де вона ледве не загинула на болоті, але була врятована мисливцями, що вчасно прийшли на допомогу.

Нова Хрестовоздвиженська церква була побудована у XIX столітті на землях приходського кладовища. Зі старої церкви в неї перенесли особливо важливий для місцевих жителів образ Божої матері та дубовий хрест.

У 1900 році на кошти священика Антонія Радкевича біля церкви було збудовано муровану каплицю, освячену на честь святих віленських мучеників Антонія, Яна та Євстаха.

У 1962 році, за розпорядженням радянської влади, церкву відлучили під сільський клуб. Церковне приладдя та ікони перевезли у лисківську церкву, частину церковних книг — у ружанський костел. Однак будівля церкви, яка потребувала ремонту, не була пристосована для використання як клуб, і директор місцевої школи Шиманський використовував храм як стрілецький тир для учнів.

У 1963 церква була знищена пожежею[1], залишилися лише кам'яні стіни.

На початку 90-х років почалося відновлення церкви. З допомогою місцевих колгоспів будинок був відреставрований фактично за рік. У 1994 році (за іншими джерелами — у 1995[1]) церква була освячена митрополитом Філаретом, патріаршим екзархом усієї Білорусі. У 1995 році було придбане усе необхідне церковне приладдя, впорядкована церковна територія, а також відновлена капличка на честь святих віленських мучеників.

Першим настоятелем церкви після радянської доби став священик Ігор Мрихін.

Архітектура[ред. | ред. код]

Церква була побудована з каменю, накрита білою бляхою.

Основа має прямокутну форму, покриту двохсхильним дахом. Біля входу розміщується дерев'яний притвор, до апсиди з північного боку примикає ризниця.

Іконостас кам'яний, оштукатурений з двох боків. У декорі використано фризи, пілястри, аркові обойми царських воріт та бокових дверей.

На осі церкви стоїть кам'яна двоярусна дзвіниця, дзвін для якої подарував російський цар Олександр ІІ.[1]

Настоятелі[ред. | ред. код]

  • Антоній Радкевич (помер 13 січня 1901 року)
  • Кирило Турцевич
  • Василь Байчик (до 1953 року)[2]
  • Ігор Мрихін

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 24 квітня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. [1][недоступне посилання з липня 2019]