Церква преподобного Семиона Стовпника (Дубівка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква преподобного Семиона Стовпника (Дубівка)
Назва на честь: Симеон Стовпник

48°55′55″ пн. ш. 26°07′10″ сх. д. / 48.932028° пн. ш. 26.119639° сх. д. / 48.932028; 26.119639Координати: 48°55′55″ пн. ш. 26°07′10″ сх. д. / 48.932028° пн. ш. 26.119639° сх. д. / 48.932028; 26.119639
Тип церква
парафіяльна церква і об'єкт культурної спадщини
Країна  Україна
Розташування Дубівка
Церква преподобного Семиона Стовпника (Дубівка). Карта розташування: Україна
Церква преподобного Семиона Стовпника (Дубівка)
Церква преподобного Семиона Стовпника (Дубівка) (Україна)
Мапа

CMNS: Церква преподобного Семиона Стовпника у Вікісховищі

Церква преподобного Семиона Стовпника в Дубівці — парафія і храм греко-католицької громади Борщівського деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в селі Дубівка Чортківського району Тернопільської области.

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 432)[1].

Історія церкви[ред. | ред. код]

Збудована з дерев'яних колод. За переказами, спочатку це була церква в Скалі-Подільській, потім її закупили до с. Цигани. Була вона під покровом Святого Миколая Чудотворця. 1895 року український видатний поет Іван Франко в храмі читав «Апостол» та співав з хором[2][3]. Коли в 1905 році в Циганах освятили нову кам'яну церкву, її розібрали і перевезли в Дубівку. Головним меценатом церкви був Семен Величко. Він пожертвував землю під церкву і зробив значний грошовий внесок. Тому 14 вересня 1909 року, після завершення будівництва, освятили її на свято Преподобного Симеона Стовпника — як вдячність меценатові.

Для проведення богослужінь священник доїжджав із села Босири Чортківського району. Значний вклад у становлення і розвиток парафії села вніс о. Саверин Матковський. У роки Другої світової війни в південну частину захристії влучив снаряд, але пожежа дивним чином стихла і не завдала великої шкоди.

До 1946 року парафія і храм належали до УГКЦ. У 1946—1957 роках — до РПЦ. У 1957—1990 роках храм був недіючим — його закрила державна влада. У 1990 парафія і храм повернулися в лоно УГКЦ.

31 жовтня 2021 року за участі отця-декана, пароха с. Цигани Михайла Грицьківа, о. Любомира Павлика із Коцюбинчиків та пароха храму о. Олега Сушельницького відбулося освячення відреставрованої церкви та нової мурованої дзвіниці. Жертводавці — жителі села та директор ПАП «Дзвін» Василь Градовий; відновлювальними роботами керував зять пана Василя, керівник відділку Бурдяківці-Лосяч ПАП «Дзвін» Олег Гундзик. Вихідці із села Степан Дитко і Леся Коломия подарували дзвін для дзвіниці[4].

Парохи[ред. | ред. код]

  • о. Саверин Матковський (1909—1932),
  • о. Володимир Ковальський (до 1957),
  • о. Йосип Антків (1990—1999),
  • о. Олег Сушельницький (з 14 жовтня 1999).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лист Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини № 326 від 20 жовтня 2021 року.
  2. Ірина Мадзій (14 червня 2019). Церква, в якій читав «Апостола» Іван Франко. Вільне життя.
  3. Ірина Мадзій (29 травня 2019). Іван Франко і Борщівський край. TeNews.
  4. Любомир Габруський (1 листопада 2021). У Дубівці, що на Чортківщині, освятили відреставрований храм, в якому читав «Псалтир» Іван Франко. Чортків.City.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]