Церква Святих Бориса й Гліба (Поділ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Святих Бориса й Гліба
Boris i glib.jpg
Церква Святих Бориса й Гліба
50°27′47″ пн. ш. 30°31′22″ сх. д. / 50.46325700002777381° пн. ш. 30.52280400002777938° сх. д. / 50.46325700002777381; 30.52280400002777938Координати: 50°27′47″ пн. ш. 30°31′22″ сх. д. / 50.46325700002777381° пн. ш. 30.52280400002777938° сх. д. / 50.46325700002777381; 30.52280400002777938
Тип споруди церква і втрачена споруда
Розташування Україна УкраїнаКиїв
Засновник Григорій Коровка-Вольський
Початок будівництва 1691
Кінець будівництва 1692
Зруйновано 1936 (?)
Відбудовано не відбудовувалась
Стиль бароко (храм), ампір (дзвіниця)
Належність православ'я
Адреса знаходилася на розі вулиць Борисоглібської та Братської
Церква Святих Бориса й Гліба (Поділ). Карта розташування: Київ
Церква Святих Бориса й Гліба (Поділ)
Церква Святих Бориса й Гліба (Поділ) (Київ)

Це́рква Святих Бориса і Гліба — православний храм у Києві на Подолі, збудований 1692 року та зруйнований у 1930-ті роки. Розташовувався на розі Борисоглібської та Братської вулиць.

Історія храму[ред. | ред. код]

Вважається, що на місці церкви у княжі часи стояла Турова божниця, навколо якої на великій площі збиралися народні віче. За переказами, ця церква зруйнована під час нападу татар на місто 1482 року.

В пізніші часи тут існувала дерев'яна Борисоглібська церква (згадується у 15 ст.). Згодом тут було споруджено дерев'яний католицький костьол, що існував на тому місці приблизно до початку 17 ст. Коли костьол було перенесено на Лівобережжя, тут спорудили спершу дерев'яну, а 1692 року, коштом київського полковника Григорія Коровки-Вольського — муровану Борисоглібську церкву.

Костянтин Шероцький про історію храму писав: «Церква на Подолі була „небесам подібна“, тобто мала особливу архітектуру і розкішне оздоблення. В 1482 році ця церква, що збереглася від часів Св. Володимира або збудована наново у ХІІ ст, була зруйнована татарами… У занедбаному вигляді вона проіснувала до 1790 року, коли й була скасована. Замість неї залишилася приписна до неї Різдва Предтечі церква, що існувала з 1602 року поряд із Борисоглібською на місці костьолу, використаного у ХІІІ ст., як і руїни Вишгородської Борисо-Глібської церкви, на побудову Домініканського кляштора (Петропавлівської церкви); у 1691 році ця церква була перебудована у муровану київським полковником Григорієм Коровкою-Вольським; у неї було перенесено 1790 року начиння Борисоглібської церкви і у 1802 році прибудований окремий приділ на честь тих самих святих.»

У 1738—1739 роках храм було розписано київськими майстрами церковного розпису Василем Романовичом та Ф. Камінським. 1802 року з північного боку прибудовано вівтар. Дещо пізніше було зведено ампірну дзвіницю за проектом архітектора Андрія Меленського.

Під час пожежі 1811 року церква не постраждала, тому з 17-18 ст. були збережені барокова архітектура, оздоблення, начиння та розпис (щоправда, замінений новим вже пізніше).

На кінець XIX ст. у церкві було 2 приділи — Святих Бориса і Гліба та Різдва Іоана Предтечі.

На межі XIX-ХХ ст. неподалік, на вул. Андріївській,15 за проектом архітектора Володимира Ніколаєва збудовано будівлю парафіяльної школи, що збереглася донині.

Неподалік існувала приписана до церкви каплиця на місці престолу Святодухівської церкви.

Знищення храму[ред. | ред. код]

Церкву ж разом із дзвіницею було варварськи зруйновано в 1930-х роках, найімовірніше 1936 року, коли така ж доля спіткала десятки інших храмів міста та України. Перед знищенням певний час використовувалась як склад електростанції.

Нині на цьому місці знаходиться дворова територія житлового будинку (адреса: вул. Братська, 10/ Борисоглібська, 10)[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]