Церква святого Георгія (Любомль)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Церква святого великомученика Георгія Побідоносця
Liuboml Volynska-Saint George church-south-east view.jpg

Георгієвський храм, вигляд з південного сходу
51°13′36″ пн. ш. 24°02′31″ сх. д. / 51.22667° пн. ш. 24.04194° сх. д. / 51.22667; 24.04194Координати: 51°13′36″ пн. ш. 24°02′31″ сх. д. / 51.22667° пн. ш. 24.04194° сх. д. / 51.22667; 24.04194
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаЛюбомль
Засновник Князь Володимир Василькович
Початок будівництва 1280-ті роки (попередній храм)
Кінець будівництва 1780-ті роки (сучасний храм)
Належність
Адреса вул. Незалежності, 12
Церква святого Георгія (Любомль). Карта розташування: Волинська область
Церква святого Георгія (Любомль)
Церква святого Георгія (Любомль) (Волинська область)
Церква святого Георгія у Вікісховищі?

Церква святого великомученика Георгія Побідоносця — постійно діючий парафіяльний православний храм у місті Любомлі Волинської області України. Церква належить до Любомльського благочиння Володимир-Волинської єпархії УПЦ МП. Настоятель — протоієрей Володимир Романович Лисий, секретар Володимир-Волинської єпархії УПЦ МП.

Церква є пам'яткою архітектури національного значення, охоронний номер № 132[1].

Історія храму[ред.ред. код]

13 століття[ред.ред. код]

Будівництво церкви було розпочато на початку 1280-х років за наказом князя Володимира Васильковича[2]. Місце було вибране поряд із замчищем і князівським двором. Швидше за все, храм будував зодчий Олекса — видатний майстер, який побудував багато укріплених городів на замовлення волинських князів. Присвятили храм Святому Великомученику Георгію Побідоносцю — покровителю руських князів ще з часів Володимира Великого. Адже якраз у Георгіївському монастирі у Херсонесі був охрещений Володимир. Але на іконі, що прикрашала церкву, люди побачили не тільки героя-воїна, що вражає Змія, а й значно ближчу до себе людину — милого серцю хлібороба Юрія — покровителя худоби. І досі живі обидві назви церкви: Георгіївська і Юріївська[3].

Багато слів про побудову Володимирем Васильковичем цього храму сказано у другій частині Галицько-Волинського літопису:

«
В Любомлі ж він поставив церкву кам'яну святого і великого мученика Христового Георгія (Побідоносця), прикрасив її іконами окованими, і начиння служебне срібне викував і покрови оксамитні, шиті золотом, із жемчугом херувимом і серафимом (придбав), і індитію золотом шиту всю, а другу – з паволоки білуватої, а в оба малі олтарі – обидві індитії з білуватої таки паволоки; Євангеліє він списав апракос, окував все його золотом, і камінням дорогим із жемчугом (оздобив), і Деісуса на ньому викувано із золота, образки великі з емаллю, чудовні на вигляд; а друге Євангеліє, теж апракос, обтягнуто золототканим едвабом, і образок він положив на нього з емаллю, а на ньому – два святі мученики Гліб і Борис; Апостола апракос, Пролог списав він (на) дванадцять місяців, (де) викладено житія святих отців і діяння святих мучеників, як вони діставали нагороду за кров свою, (пролиту) за Христа, і Мінеї (на) дванадцять (місяців) списав, і Тріоді, і Октай, і Єрмолой; списав він також і Служебник (церкві) святого Георгія, і молитви вечірні і заутрені списав, окрім Молитовника; Молитовника ж він купив у жони протопопа, і дав за нього вісім гривень кун, і оддав святому Георгію; кадильниці дві – одну срібну, а другу мідяну, і хрест воздвижальний він дав святому Георгію; ікону також він написав на золоті, намісну святого Георгія, і гривну золоту возложив на неї, з жемчугом, і святу Богородицю написав він, теж на золоті, намісну, і возложив на неї намисто золоте з камінням дорогим; і двері вилив мідяні.

Почав він також був розписувати її, і розписав усі три олтарі, і шия вся розписана була, та не скінчена, бо постигла його болість. Вилив він також і дзвони дивного звуку. Таких ото не було по всій землі.

»

По літопису це найбільші дари для храмів із всіх, які Володимир Василькович збудував на Волинській землі.

Маючи такий детальний опис життя князя і його будівництва храму в Любомлі, науковці доводять, що один із авторів літопису, хтось із канцелярії князя, швидше всього писав цю частину літопису в Любомлі. Літописець дає можливість уявити, який був архітектурний стиль споруди. Адже згадуються три олтарі, шия храму і фрески. Це говорить про те, що церква була подібна до Успенського собору у Володимирі-Волинському, тільки менших розмірів. Також описуються у літописі ікони святого Георгія і Богородиці. З 13 століття церква була у складі Володимирської єпархії.

До другої половини 19 століття у всіх архівних документах писалось, що церква невідомо коли і ким побудована. А з опублікуванням Галицько-Волинського літопису з'явились основні відомості про церкву. Та історики, не вникнувши детально в зміст слів, поставили дату будівництва 1264 рік і почали те ж саме писати з кінця 19 століття у клірових відомостях. Ця дата ніяк не підходить до часу будівництва церкви тому, що князь Володимир Василькович прийняв владу після смерті батька тільки у 1269 році. Та й не могли в той час так довго будувати церкву. Тим більше, що літопис вказує, що ще не вся шия церкви була розписана у 1288 році, в рік смерті князя Володимира Васильковича. Тому науковці вважають, що слід датувати будівництво церкви 80-тими роками 13 століття. Це також підтвердила археолог М. В. Малевська проведеними розкопками в Любомлі.

Церква святого Георгія в Любомлі. Порівняльний план.jpg

У 1975 році в місті Любомль працював Любомльський загін архітектурно-археологічної експедиції Ленінградського відділу Інституту археології АН СРСР під керівництвом М. В. Малевської. Розкопки зі східного боку церкви підтвердили наявність трьох апсид, а не однієї, як в нинішньому храмі. За висновком дослідниці М. В. Малевської, стара церква була квадратна в плані, чотирьохстовпна одноглава будівля з трьома апсидами. На жаль, під час розкопок не було можливості провести всередині діючої церкви дослідження чотирьох опор старого храму. Проведені дослідження в цілому дозволили М. В. Малевській говорити про відтворення на Волині в кінці 13 століття типу храму, характерного для будівництва домонгольського часу. Але відсутність зовнішніх лопаток у любомльській церкві заставляє допускати інше, ніж в домонгольських волинських храмах, завершення фасадів, та іншу конструкцію склепінь.

16—19 століття[ред.ред. код]

Після 13 століття протягом двох століть — 14 та 15 — відомостей про храм не знайдено. Церква гадується вже тільки 1510 року в Холмських гродських книгах, коли Любомльщина вже була в складі Холмської землі. В 1564 році Георгіївська церква платила податку 2 флорини.

Існують відомості, що ще до середини 17 століття при церкві зберігався великий архів, можливо і бібліотека князя Володимира Васильковича.

У 17401750—тих роках церква Архістратига Михаїла була передана єпископом під опіку церкви святого Георгія.

На 1759 рік парафія нараховувала близько 300 осіб. Станом на 1793 рік налічувалось 189 віруючих, що проживали в 53 будинках, і була набагато меншою від парафії Різдва Пресвятої Богородиці.

В кінці 18 століття осоновною церквою Любомля стала церква Різдва Пресвятої Богородиці, а Георгіївська в 1796 році мала тільки 175 парафіян міста і не мала тоді приписних сіл. Наглядав її тоді священик з Пречистенської церкви. А кількість парафіян зменшилась через те, що територія міста була поділена між церквами і на дільниці Георгіївської церкви все більше почало поселятись єврейське населення, витісняючи православних на окраїни. Георгієвська церква згідно з кліровими відомостями входила у склад Житомирської єпархії. З кінця 18 століття кладовище при церкві було закрите.

Документальних згадок, коли перебудовувалась церква, немає. Одні архітектори датують 17 століттям, М. В. Малевська 18 століттям. Є також думка, що храм перебудований у 16 столітті[4]. Церква будувалась на старому фундаменті, але в довжину була удвічі більшою. Тоді ж до неї була прибудована дзвіниця. За візитацією 1779 року та візитацією 1793 року можна зробити висновок, що нова церква на 1779 рік вже була побудована і закінчена у 1780-х роках. Храм був побудований Францішком Ксаверієм Браницьким у пануючому на той час стилі бароко.

Церква була і є символом Любомля, від неї ще у середньовіччі починалася площа Ринок.

У 19 столітті основну масу населення міста вже складали євреї. Згідно з кліровими відомостями за 1860 рік церква відносилась до VI класу і мала два престоли, один в ім'я святого Архістратига Михайла, в пам'ять про Михайлівську церкву 16 століття18 століть. У 1860 році до церкви було пиписано 77 дворів і 612 парафіян, а також села Савоші і Кути (до нашого часу не збереглись).

В 1883 році церква за кошти парафіян була капітально відремонтована і мала вже 916 парафіян. Станом на 1892 рік церковної землі було 114 десятин.

20 століття[ред.ред. код]

Під час Першої світової війни, коли наступали німецько-австрійські війська, основна маса священиків району, забравши документи і найцінніші речі, виїхала на схід. За наявними даними, церква святого Георгія у 1917 році була працюючою.

Відбудована після пожежі церква. 1930-ті роки

У 1921 році в храмі сталася велика пожежа, яка виникла під час підготовки ілюмінації на пасхальні свята. До ранку вигорів весь дах і внутрішня частина храму. Вдалося врятувати архів і незначну кількість речей. Архів і все, що вдалось врятувати, було передано до церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Храм відбудовувався 10 років.

«Просвіта» міста Любомля часто проводила свої заходи разом з релігійними громадами і з участю священиків. Так, 12 березня 1933 року в церкві святого Юрія (так тоді називали Георгієвську церкву) в Любомлі відбулася урочиста панахида по Т. Г. Шевченку. Панахиду відкривав отець М.Мікульський і сказав відповідну промову.

У цьому ж храмі 3 березня 1935 року старанням місцевої української інтелігенції відслужено панахиду по блаженній пам'яті українського історика, професора Михайла Грушевського. Юріївська церква була переповнена по береги.

В 1935 році у Гданську були вилиті якісні дзвони з дарчим написом українською мовою, що й досі подають мелодійний звук.

У період німецької окупації організаційне оформлення Української церкви знайшло сильну підтримку серед віруючих. Наприкінці грудня 1941 року в місті Любомль збори православного населення утворили місцеву Українську церковну раду, яка на своєму засіданні 1 січня 1942 року висловила «волю і бажання боронити і захищати інтереси Української православної автокефальної церкви». 28 серпня 1941 року на площі Ринок — центральній площі Любомля — відбулось проголошення Української держави, яке провела інтелігенція міста разом з священиками. Під час Другої світової війни окупаційна влада намагалась відсторонити від богослужінь настоятеля Георгієвського храму Миколу Мікульського.

У період войовничого атеїзму парафіяни вберегли церкву від закриття і сьогодні її стрімкий чотиригранний купол з позолоченим хрестом видно далеко за межами міста, а він тільки за останні 150 років тричі міняв свій вигляд.

30 жовтня 1988 року було освячено новий вівтар церкви. З 5 квітня 1992 року настоятелем храму є протоієрей Володимир Романович Лисий[2].

21 століття[ред.ред. код]

Храм живе своїм життям, регулярно проводяться богослужіння.

У 2010 році проводилась зовнішня реставрація храму, було пофарбовано його стіни та дах. У 2012 році проводиться повна реконструкція даху та куполів із заміною на нові у зв'язку зі зношеністю дерев'яних конструкцій.

Архітектура[ред.ред. код]

Сучасний план храму

Церква святого Георгія є одним із ранніх варіантів тридільного безкупольного будівництва. З точки зору розуміння еволюції української архітектури взагалі, храм має винятково важливу цінність, є пам'яткою архітектури національного значення.

Храм являє собою витягнуту по осі схід-захід споруду з дзвіницею із західного боку. Це кам'яна, зального типу, однонефна будівля з однією напівкруглою апсидою. Перекриття церкви плоскі, по дерев'яних брусах. Основний об'єм накритий двосхилим дахом, увінчаним декоративним шоломоподібним куполом на восьмигранному барабані. Стіни розчленовані лопатками. В західній частині церкви під аркою розміщені хори.

Дзвіниця, яка примикає до церкви, прямокутна в плані, ззовні — двох'ярусна, всередині — п'ятиярусна, завершена високим шатром з главою. Перший ярус прикрашений порталами у формі класицизму. Грані дзвіниці з усіх боків оздоблені пілястрами[4][2].

В культурі[ред.ред. код]

Церква святого Георгія як архітектурна домінанта історичного центру Любомля завжди приваблювала фотографів та художників. Збереглися фотознімки храму кінця 19 — 20 століть, у 21 столітті церкву продовжують малювати і фотографувати місцеві художники та фотолюбителі.

Художній поштовий конверт «Георгіївська церква XIII ст. м. Любомль»

Найдавніші відомі історикам фото Георгієвського храму зроблені російським архітектором та істориком Адріяном Праховим у 1886 році. Тоді він приїжджав на Волинь для вирішення питання реставрації Успенського собору у Володимирі-Волинському. Прахов об'їздив багато населених пунктів Волині, підготував альбом фотографій найбільш цікавих пам'яток історії, комплект якого подарував царю Олександру ІІІ. У Любомлі він робив фотографії синагоги та церкви святого Георгія[2].

Два зображення І.Крейна інтер'єру та екстер'єру храму, датовані 1930 роком, опубліковані в альбомі-каталозі «Від серця до серця. Волинь у поштовій листівці початку ХХ століття».

У 1997 році введений в обіг та вважався дійсним для пересилання письмової кореспонденції художній поштовий конверт, присвячений любомльській Георгієвській церкві. На конверті зображено церкву святого Георгія та є текст: «Георгіївська церква XIII ст. м. Любомль» Номінал марки Д. Художник Прокоф'єв Є. М. Конверт надруковано на ДП «Поліграфічний комбінат „Україна“ по виготовленню цінних паперів»[5].

У 2007 році у Нововолинському видавництві «Мінотавр» було надруковано брошуру «Древня святиня Волинської землі. Церква святого Георгія у Любомлі», яка складається із наукової статті директора Любомльського краєзнавчого музею Олександра Остапюка «З історії Георгіївської церкви м. Любомля» та ілюстративного матеріалу.

4 червня 2012 року під час святкування 725—річчя першої писемної згадки про Любомль на одній з центральних площ міста завдяки ТМ «Монетний двір туриста» жителі та гості Любомля мали змогу власноруч відкарбувати із алюмінію, міді, латуні чи мельхіору сувенірну Любомльську монету із зображенням Георгієвського храму.

Пожертви на церкву[ред.ред. код]

Безумовно, одним з найбільших жертводателів храму був князь Володимир Василькович, який і спорудив його.

Опікунами Георгіївської церкви протягом 18 століття були старости Матеуш (1721 р.) і його дружина Антоніна (1759-1771 рр.) Жевуські. У 1779, 1787 і 1793 роках опікуном церкви був граф Францішек Ксаверій Браницький. Взагалі всі гетьмани, які володіли Любомльським староством, а це Іван Виговський, Павло Тетеря, Дмитро Вишневецький, Францішек Ксаверій Браницький, щедро обдаровували храм дарами[2].

Список священиків[ред.ред. код]

Кількість парафіян церкви святого Георгія в Любомлі[2]
  • 16311642 рр. — священик Григорій Карачевський.
  • 16691672 рр. — священик Власій Лілікович.
  • 17191721 рр. — протоієрей, благочинний Михайло Давидович.
  • 17491759 рр. — священик Матвій Коцуринський.
  • 1759 p. — наглядав церкву священик церкви Різдва Пречистої Богородиці Іван Подкович.
  • 1793 р. — священик Іван Германович
  • 1796 р. — священик Антоній Теодорович.
  • 17961804 рр. — наглядав священик Різдво-Богородичної церкви Іван Семенович Лаприсевич.
  • 1813 р. — священик Дмитро Павлович Ігнатович.
  • 1844 р. — наглядав священик Лука Петрович Меленевич.
  • 1848 р. — 6 лютого 1902 р. — протоієрей, благочинний Федір Онуфрійович Пашкевич.
  • 11 лютого 1902 р. — 18 березня 1903 р. — священик Мелентій Дмитрович Сакович.
  • 20 березня 1903 р. — 8 липня 1908 р. — священик Рафаїл Мартишевський.
  • 8 липня 1908 р. — 1917 p. — священик Іван Ярема.
  • 1925 р. — червень 1930 р. — священик Микола Вержбицький.
  • Серпень 1930 р. — вересень 1930 р. — священик Віталій Сагайдаківський.
  • 19301945 рр. — протоієрей, благочинний Микола Мікульський.
  • 19481979 рр. — митрофорний протоієрей Олександр Феофілович Стаховський.
  • 19791992 рр. — митрофорний протоієрей Іван Андрійович Лисенко.
  • З 5 квітня 1992 р. по теперішній час — митрофорний протоієрей Володимир Романович Лисий[2].

Легенди[ред.ред. код]

Світлини[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Офіційний сайт Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації. Пам'ятки містобудування і архітектури Волинської області
  2. а б в г д е ж и Олександр Остапюк «З історії Георгіївської церкви м. Любомля» // Древня святиня Волинської землі. Церква святого Георгія у Любомлі.—Нововолинськ: Мінотавр, 2007.—24 с.+іл.
  3. Стаття «Церква св. Георгія» (процитовано 2 травня 2010 року)
  4. а б Довідник «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (том 2 ст.94)
  5. Згідно з інформацією на конверті

Література[ред.ред. код]

  • Олександр Остапюк «З історії Георгіївської церкви м. Любомля» // Древня святиня Волинської землі. Церква святого Георгія у Любомлі.—Нововолинськ: Мінотавр, 2007.—24 с.+іл.

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]