Церква Святого Миколая (Висічка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Святого Миколая (Висічка)

48°47′22″ пн. ш. 25°59′08″ сх. д. / 48.7894444444722168° пн. ш. 25.985555555583335519° сх. д. / 48.7894444444722168; 25.985555555583335519Координати: 48°47′22″ пн. ш. 25°59′08″ сх. д. / 48.7894444444722168° пн. ш. 25.985555555583335519° сх. д. / 48.7894444444722168; 25.985555555583335519
Тип церква
Статус спадщини пам'ятка архітектури національного значення України
Країна  Україна
Розташування Висічка
Конфесія УГКЦ
Будівництво 1763
Церква Святого Миколая (Висічка). Карта розташування: Україна
Церква Святого Миколая (Висічка)
Церква Святого Миколая (Висічка) (Україна)
Мапа

CMNS: Церква Святого Миколая у Вікісховищі

Церква Святого Миколая у Висічці — парафія і храм греко-католицької громади Борщівського деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в селі Висічка Чортківського району Тернопільської области.

Оголошена пам'яткою дерев'яної архітектури подільської школи XVIII ст. національного значення (охоронний номер 648)[1].

Історія церкви[ред. | ред. код]

Збудована в 1763 році. За даними тематизму, «виставлена» у 1793 році, як грядільний храм: квадратна абсида, до якої примикала квадратна нава більших розмірів та бабинець. На жаль, бабинець не зберігся до наших днів у первісному вигляді. За радянських часів у 1954 році на місці дерев'яного притвору збудували мурований, більших розмірів. Над навою височить восьмигранний купол з хрестом. Дах і верхня частина святині обшиті бляхою. Церква з дзвіницею освячені в 1763 році. Реконструювали храм у 1954 році, до наших днів збереглася дерев'яна стіна.

До 1946 року парафія і храм належали до УГКЦ. У 1946—1989 роках храм не діяв, його закрила державна влада. Парафіяни відвідували богослужіння в костьолі м. Борщів, деякі — у діючій церкві РПЦ с. Стрілківці.

У лоно УГКЦ парафія повернулася в 1990 році.

На території парафії є: символічний хрест на честь скасування панщини (1848, відновлено 1989), три хрест померлим від тифу (1918), «Парубоцький хрест» (відновлено у 1989), хрест на хвалу Божу (1991, капличка Божої Матері (1994, жертводавці — М. Полянська та інші). У власності парафії є парафіяльний дім.

Парохи[ред. | ред. код]

  • о. Віктор Чомкевич,
  • о. Петро Коцюба,
  • о. Степан Чеховський,
  • о. Михайло Береза (1928—1930)[джерело?],
  • о. Іван Харук,
  • о. Теодор Олексіїв,
  • о. Роман Гриджук,
  • о. Олег Косован,
  • о. Іван Сабала (адміністратор з 2000 року).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]